Кодекс адміністративного судочинства України

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005

N 2953-IV ( 2953-15 ) від 06.10.2005 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного

судочинства України

1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає

повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ

адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних

судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх

посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними

владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які

рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім

випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності

Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший

порядок судового провадження.

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи

прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це

повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 3. Визначення понять

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:

1) справа адміністративної юрисдикції (далі -

адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного

суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є

орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня

посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні

управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень;

2) адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до

компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення

адміністративних справ;

3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і

вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів

адміністративного суду;

4) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних

судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,

встановленому цим Кодексом;

5) адміністративний процес - правовідносини, що складаються

під час здійснення адміністративного судочинства;

6) адміністративний позов - звернення до адміністративного

суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових

відносинах;

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган

місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший

суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих

повноважень;

8) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої

подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також

суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана

позовна заява до адміністративного суду;

9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках,

передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога

позивача;

10) письмове провадження - розгляд і вирішення

адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної

інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та

проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів

у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої

статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV

( 2953-15 ) від 06.10.2005 )

11) розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення

адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без

невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод

та інтересів у публічно-правових відносинах;

12) постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в

адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги

адміністративного позову;

13) ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої

інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,

пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші

процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної

інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної

скарги;

14) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода,

зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із

владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є

однією із сторін угоди;

15) публічна служба - діяльність на державних політичних

посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова

служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,

інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки

Крим, органах місцевого самоврядування.

Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах

1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється

адміністративними судами.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі

публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений

інший порядок судового вирішення.

Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство

1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до

Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних

договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється

відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої

процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6. Право на судовий захист

1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та

інтересів незалежним і неупередженим судом.

2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його

справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона

віднесена цим Кодексом.

3. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді

своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції.

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні

особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,

що і громадяни та юридичні особи України.

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах

є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед

законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне

з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного