виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі

державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає

її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода може

стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і

предмета адміністративного позову.

2. Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову

від примусового виконання в десятиденний строк у судовому

засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином

повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.

3. За результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача

про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу

про визнання мирової угоди між стягувачем і боржником або про

прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про

закінчення виконавчого провадження.

4. Суд не визнає мирову угоду або не приймає відмову

стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або

порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

5. Ухвалу суду за результатами розгляду мирової угоди або

заяви стягувача про відмову від примусового виконання може бути

оскаржено в загальному порядку.

Стаття 263. Відстрочення і розстрочення виконання,

зміна чи встановлення способу і порядку

виконання судового рішення

1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового

рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого

майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може

звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із

поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про

відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення

способу і порядку виконання судового рішення. Питання про

відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення

способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто

також за ініціативою суду.

2. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення

виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання

судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з

повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого

провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які

беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити

або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок

виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були

належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи,

не перешкоджає судовому розгляду.

3. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про

відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення

способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в

загальному порядку.

Стаття 264. Заміна сторони виконавчого провадження

1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за

поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи

суд може замінити сторону виконавчого провадження її

правонаступником.

2. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого

провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з

повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що

звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у

справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним

чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не

перешкоджає судовому розгляду.

3. Ухвалу суду за результатами питання про заміну сторони

виконавчого провадження може бути оскаржено у загальному порядку.

Стаття 265. Поворот виконання судових рішень

1. Питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд

апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове

рішення, він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву

без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову

чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

2. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд,

ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача

повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за

скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок

здійснення повороту виконання.

3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не

було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява

відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним

судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання

може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для

повороту виконання.

4. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не

сплачується.

5. Суд розглядає заяву про поворот виконання у судовому

засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, і

постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному порядку.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином

повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає

судовому розгляду.

Стаття 266. Особливості повороту виконання в

окремих категоріях адміністративних справ

1. Поворот виконання постанови про відшкодування шкоди,

завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про

присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з

Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а

також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого

грошового утримання у відносинах публічної служби допускається,

якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених

позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним

підроблених документах.

Стаття 267. Судовий контроль за виконанням судових

рішень в адміністративних справах

1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній

справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на

користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом

строк звіт про виконання судового рішення.

2. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження

у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

3. Судовий контроль за виконанням судових рішень в

адміністративних справах здійснюється також у порядку,

встановленому статтею 181 цього Кодексу.

Розділ VI

ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

Стаття 268. Підстави і порядок застосування

заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом

процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують

встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають

здійсненню адміністративного судочинства.

2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно

після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Стаття 269. Види заходів процесуального примусу

1. Заходами процесуального примусу є:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів

процесуального примусу за одне й те саме порушення.

3. Застосування до особи заходів процесуального примусу не

звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 270. Попередження і видалення із