Підвищена персональна відповідальність голів обласних і районних, в містах Києві та Севастополі державних адміністрацій - провідників єдиної державної політики в регіоні.

Конституція України заклала політико-правовий фундамент держави, дала відповіді на найважливіші питання державного будівництва - форму правління, форму державного устрою, державно-правову модель. Але це не означає, що існуюча система державних інститутів виконавчої гілки зокрема, не потребує свого подальшого розвитку і вдосконалення. Вже ведеться відповідна робота з приведення у відповідність до конституційних норм усіх чинних законів і підзаконних нормативних актів. Саме з цією метою в Україні започатковано політичну та адміністративну реформи. Це тривалий процес, ускладнений багатьма об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Та безповоротність його очевидна, як і закономірний демократичний вибір українського народу, здійснений в 1991 році.

Одним із головних завдань нинішнього етапу державотворення є подальша децентралізація системи виконавчої влади та роздержавлення місцевого самоврядування у рамках додержання принципу унітаризму Української держави. Досягнення плідної взаємодії та збалансованості обох систем - виконавчої влади і місцевого самоврядування, має стати основою для оптимізації функціонування загалом виконавчої влади на місцях, підвищення ролі та відповідальності її органів і посадових осіб за вирішення покладених на них повноважень і функцій, що позитивно вплине на динаміку політичного та соціально-економічного розвитку України та її регіонів [18, c. 47].

Здійснення вищевикладених реорганізаційних аспектів у сфері виконавчої влади і місцевого самоврядування дасть можливість посилити дієздатність держави, оптимізувати виконання нею своїх функцій, сприятиме становленню України як демократичної, високорозвиненої, правової держави та її інтеграції до Європейського Співтовариства.

Висновки.

Обласні державні адміністрації (ОДА) є ключовою ланкою в реалізації функцій виконавчої влади на територіальному рівні. Відповідно до статті 133 Конституції України міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус міст державного підпорядкування. Міські державні адміністрації, які в них утворюються, за обсягом своїх повноважень прирівняні до статусу обласних державних адміністрацій.

Державні адміністрації є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції, повноваження яких реалізуються одноособове їх керівниками - головами державних адміністрацій.

Основні функції місцевих державних адміністрацій є: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації та підприємництва; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури, спорту і туризму, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Основною функцією райдержадміністрації є виконавча, оскільки діяльність цього органу безпосередньо пов'язана з практичною реалізацією виконавчої влади. Вона покликана захищати права і законні інтереси громадян та держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток району та реалізацію державної політики у відповідних секторах державного управління, надавати громадянам якісні управлінські послуги.

Розгляд питань розмежування функцій і повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування є важливою теоретичною та практичною проблемою, яка постає в новому світлі після прийняття Конституції і законів про місцеві державні адміністрації та про місцеве самоврядування в Україні. Нова правова основа розширює можливості правового вирішення питань щодо згаданого розмежування. Те, що практика орієнтується на традиційні позаправові методи вирішення цих питань, не знижує ролі правових методів, які є основними гарантами чіткого розмежування функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури.

Конституція України. Від 28 червня 1996року. Київ 1996 р. 52с.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 20-21, ст.190

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24, ст.170

Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 11, ст. 79

Указ Президента України «Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад» від 30 грудня 1995 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2000 року „Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій” // Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 835, № 40, ст. 1691

Авер'янов В. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення // Віче- 2002.- № 3.

Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні.- К.: Ін Юре, 1997.- 48 с.

Авер'янов В. Б., Крупчан О. Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.-X.: Право, 1998.-37 с.

Авер'янов В. Інститут державних секретарів: від концептуальної моделі до практичного запровадження // Вісник державної служби України.- 2002.- № 1.-С. 71-78.

Авер'янов В. Як надавати управлінські послуги: Людина і виконавча влада у контексті адміністративної реформи // Людина і влада.- 2000.- № 3—4.

Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления.- К.: Наукова думка, 1979.- 150 с.

Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. — К., 1990. - 145 с.

Аверьянов В.Б. Организация государственного управления (структурно-функциональный аспект). — К., 1985. — 146 с.

Азовкин И. А. Местные Советы в системе органов власти.— М., 1971.- С. 220.

Алексеев С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах.- Т. 2. Нормативные юридические акты. Применение права. Юридическая наука (правоведение).- Свердловск, 1973.- С. 76, 79.

Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. — К., 1994. — 165 с.

Аппарат государственного