Кримінально-процесуальна форма

ПЛАН

Стр.

ВСТУП 3

1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ 4

2. ПОСЛІДОВНІСТЬ СТАДІЙ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ДОТРИМАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ 6

3. ДОКУМЕНТУВАННЯ ЯК ФОРМА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 12

3.1. Поняття процесуального документу 13

3.2. Структура процесуальних документів 15

3.3. Вимоги до окремих процесуальних документів 20

3.4. Мова і стиль процесуальних документів 24

ВИСНОВОК 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 30

ВСТУП

Кримінально-процесуальне право встановлює порядок провадження у кримінальних справах: послідовність стадій і умов переходу справи з однієї стадії в іншу, умови, що характеризують провадження у конкретній стадії, підстави, умови і порядок здійснення слідчих і судових дій, зміст і форму рішень, які можуть бути винесені. Цей порядок провадження у справі в цілому або окремих процесуальних дій прийнято називати процесуальною формою.

Процесуальна форма (порядок) здійснення окремих процесуальних дій регламентована законом (наприклад, порядок провадження виїмки і обшуку – ст. 183, 184 КПК України, очної ставки – ст. 173 КПК України, порядок допиту обвинуваченого – ст. 143 КПК України). Регламентація процесуальної форми включає вказівку на ціль дії, його учасників, їх права і обов'язків, послідовності дій, закріплення проведеної дії у відповідному документі і його реквізити.

Не можна недооцінювати важливість процесуальної форми, оскільки її недотримання тягне за собою певні правові наслідки, у тому числі визнання доказу недопустимим (наприклад – проведення обшуку без понятих), що може призвести до проголошення виправдувального вироку, заснованого не на встановленій невинності підсудного, а на недоведеній його вині внаслідок виключення визнаних недопустимими доказів обвинувачення із списку доказів у даній кримінальній справі.

Таким чином, значення процесуальної форми, її соціальна цінність полягають в тому, що вона забезпечує режим законності в процесі, створює умови для достовірних висновків у справі, містить гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, що беруть участь в справі, сприяє виховній дії процесу.

1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ

Усі дії учасників процесу здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою.

Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забезпечувати як можливість встановлення об'єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини, справедливість прийнятих рішень.

Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод людини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея — "дозволено все, що не заборонено законом", то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноваження, повинен діяти принцип — "дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом". Такий підхід обмежує правом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, забезпечує верховенство закону в сфері правосуддя.

Процесуальна форма покликана забезпечити встановлення об'єктивної істини у справі та правильне застосування закону.

Процесуальна форма створює детально врегульований, обов'язковий, стабільний та захищений державою правовий режим провадження у кримінальних справах, який покликаний забезпечувати істину, свободу і справедливість.

Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних формальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справедливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини [10, c. 30].

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

визначає стабільну та юридичне доцільну процедуру судочинства;

оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим законності;

забезпечує виховний вплив кримінального процесу.

Процесуальна форма — це не пуста формальність, а абсолютно необхідна умова правильності розслідування та розв'язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, безпомилковості застосування кримінальної репресії.

2. ПОСЛІДОВНІСТЬ СТАДІЙ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ДОТРИМАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ФОРМИ

Діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності і може бути поділена на певні частини, або етапи, які прийнято йменувати стадіями кримінального процесу.

Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему кримінального процесу.

Особливостями кожної стадії є: своєрідне коло завдань; певне коло учасників; специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів та їх правовідносин; зміст та форма підсумкових рішень, які приймаються на відповідному етапі процесуального провадження.

Кримінальний процес складається з семи основних стадій та однієї виключної стадії.

Основні стадії:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове розслідування (дізнання та досудове слідство);

3) попередній розгляд справи;

4) судовий розгляд;

5) апеляційне провадження;

6) касаційне провадження;

7) виконання вироку.

Перша стадія — порушення кримінальної справи — починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних у законі як приводи до порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин або з моменту безпосереднього виявлення ознак злочину.

Такі заяви або повідомлення, а також і безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами, які породжують кримінально-процесуальні відносини. З їх наявністю пов'язані виникнення кримінального процесу взагалі та початок його першої стадії — порушення кримінальної справи — зокрема.

У цій стадії