Правова система
ПЛАН
1. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
2. НАЦІОНАЛЬНА ТА МІЖНАРОДНА ПРАВОВІ СИСТЕМИ, ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ
3. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ
4. ПРАВОВА СІМ'Я: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ
4.1. Романо-германська правова сім'я
4.2. Англосаксонська правова сім'я
4.3. Соціалістична правова сім'я
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
Термін «правова система» відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов'язаних юридичних засобів і явищ держави. В цьому терміні закріплюється узагальнена теоретична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимне.
Правова система — система, яка постійно розвивається, тобто не є сталою. Вона безперервно вдосконалюється та змінюється в ході історичного процесу.
Правову систему слід відрізняти від поняття «система права». Система права на відміну від правової системи відображає не всю сукупність правових явищ, а лише внутрішню будову права як сукупність правових норм. Правова система — це більш широке поняття, яке охоплює не лише право, як нормативну систему, його джерела, а й праворозуміння, правоутворення, правозастосування, юридичну науку, юридичну практику і т.д. Поняття правової системи дає змогу охопити всі правові явища в їх сукупності, взаємозв'язку та взаємодії. Аналіз лише одних норм не дає повної характеристики права. Важливим є і те, як воно формується, систематизується, реалізується та ідеологічно обґрунтовується.
В теорії правової системи існують різні підходи до її поняття та структури. Так, американський дослідник Л.Фрідмен в книзі «Вступ у американське право» розглядаючи правову систему відносить до її складу наступні структурні елементи: І) державні органи; 2) норми права, зразки поведінки, конкретні рішення і дії; 3) правову культуру.
С.Б. Кобринська визначає правову систему як цілісне багаторівневе утворення, яке відображає сукупність взаємопов'язаних юридичних засобів (явищ), і по-друге, в якості елементів включає такі правові явища, які забезпечують єдність соціальних і правових якостей.
Професор О.Ф.Скакун під правовою системою розуміє комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, що призначені для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, виникаючих внаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини, юридичні установи, юридична техніка, правова культура, стан законності та його деформація, правопорядок тощо). Іншими словами, це обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісна система юридичних явищ, що постійно діють внаслідок відтворення і використання людьми та організаціями (перш за все державою) для досягнення своїх цілей.
Професор П.М. Рабінович, розмежовуючи правову систему і систему права, зазначає, що правова (юридична) система - це система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або у групі однотипних держав, до складу якої входять: 1) різноманітні правові акти і діяльність відповідних суб'єктів по створенню таких актів, 2) різноманітні види і прояви правосвідомості, 3) стан законності та його деформації.
Правова система — це цілісний комплекс правових явищ, який зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлений та постійно відтворюваний людьми та їх організаціями (державою) і який використовується ними для досягнення своїх цілей.
У правовій системі злилися природні потреби людей з їх думками, волею та почуттями, з правовими традиціями та арсеналом техніко-юридичних засобів, з вчинками, діяльністю їх об'єднань.
При вивченні цієї теми доцільно використовувати системний підхід, який дозволяє виділити 5 рівнів правової системи:—
суб'єктивно-сутнісний — цей рівень потрібен для того, щоб підкреслити значення суб'єктів права в якості системовиникаючих матеріальних факторів правової системи. Саме людина (громадянин, іноземець, особа без громадянства) та її об'єднання (суспільні організації, акціонерні товариства, інші комерційні та некомерційні організації та держава в цілому), які мають права та несуть юридичні обов'язки і виступають реальними елементами правової системи;—
інтелектуально-психологічний — на цьому рівні формується праворозуміння конкретної людини та правосвідомість (індивідуальна та суспільна). Сукупність таких явищ, як знання, емоції, почуття, ідеологічні та релігійні погляди і догми, моральні постулати дозволяють людині сприймати, оцінювати правову реальність, виробляти відношення до неї та мотиви правової поведінки;—
нормативно-регулятивний — певним системовиникаючим фактором є і норми права. Вони об'єктивують ідеальні уявлення людей про справедливість та несправедливість, про важливість стимулювання розвитку тих чи інших суспільних відносин. Правові норми — це той елемент, з яким зв'язані всі інші компоненти. Правові норми примушують працювати всі компоненти правової системи;—
організаційно-діяльнісний — охоплює всі юридичне оформлені зв'язки та відношення, форми реалізації права, різноманітні види правової поведінки людей, правотворчу та правозастосовчу діяльність держави та суспільства;
Соціально-результативний. З одного боку відображає, наскільки людина як суб'єкт права освоїла правову дійсність, як вона «живе» в ній, а з другого — як сформувались і наскільки ідентичні інтересам індивіда та суспільства різного роду режими та стани, що дозволяють уявити собі певні результати діяльності юридичних норм (правова культура, законність, правопорядок).
Отже, правова система — сукупність взаємозв'язаних, узгоджених і взаємодіючих юридичних засобів, за допомогою яких відбувається регулювання суспільних відносин. Вона:—
базується на праві;—
формується у зв'язку з правом;—
має вторинний характер по відношенню до базисних відношень;—
існує у вигляді складного комплексного утворення;—
складається із ряду елементів.
До елементів правової системи відносяться наступні елементи:—
система права;—
система законодавства;—
правові принципи;—
правова культура;—
юридичні установи; -- юридична техніка;—
юридичні терміни;—
правова політика.
Система права — об'єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, яка полягає в єдності й погодженості всіх юридичних норм та їх розподілі по галузях, підгалузях та інститутах права.
Система законодавства — цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права. Структура системи законодавства — це її будова, яка зумовлена правом, інтересами держави та потребами практики правового регулювання.
Принципи права — основоположні ідеї, керівні засади, що виражають сутність права та виходять із генеральних