Поняття лісу почало оформлятися в XIX столітті. Наукове природниче визначення лісу було дане на початку XX століття Г.Ф.Морозовим. В його розумінні ліс – це “певне співіснування живих організмів, переважно деревної рослинності, яка знаходиться між собою у взаємному зв’язку і тим створює ціле нове явище, нові життєві умови як для себе, так і для нащадків, так і для інших живих істот, рослин і тварин, які живуть у лісі.”[34;с.6] Далі Г. Ф. Морозов підкреслював, що ліс не є лише співіснування деревної рослинності, але представляє собою співіснування більш широкого порядку; в ньому не тільки рослини пристосовані одна до одної, але й тварини до рослин і рослини до тварин, все взаємно пристосоване одне до одного, і все знаходиться під впливом зовнішнього середовища.[34;с.8] М. Є. Ткаченко термін “ліс” розумів як “специфічний елемент географічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, які в своїй сукупності біологічно взаємопов’язані і впливають на навколишнє середовище на більш чи менш охопленому земельному просторі”[30;с.13]

Г.Н.Висоцький поняття “ліс” відображає у вигляді формули S=LGPH, де S-ліс (silva); L – дерево (lignum); G - середовище (gremium); P – вплив лісу на середовище (pertinentia); H - вплив людини на ліс (Homo).[30;с.15] В його розумінні ліс – це дерева і середовище, яке вони займають під впливом людини. Крім даних визначень зустрічаються визначення, де під поняттям лісу розуміють “взаємопроникаючу єдність, взаємодіючий комплекс лісової рослинності, тварин і середовище, яке вони займають.”[38;с.99]

В загальному розглянувши різноманітні поняття лісу з природничої точки зору, можна зробити висновок, що ліс – це складний природний комплекс, у який, крім деревної рослинності, входить і інша рослинність, тварини, компоненти іншого походження, які взаємно впливають один на одного і біологічно пов’язані з навколишнім середовищем.

При визначенні юридичного поняття лісу, перш за все слід підкреслити, що юридичне поняття “ліс”, як юридична категорія не можна розглядати поза його органічним зв’язком з поняттям “рослинний світ”, тому необхідно визначити їх співвідношення. В термін “рослинний світ” А. Б. Іскоян включає сукупність диких рослин (наземних і водних), які ростуть в стані природної свободи на території, а також в межах континентального шельфу.[21,с.18] Відповідно до Закону України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року під рослинним світом розуміється сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Завданням законодавства України про рослинний світ є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань і місцезростань.

Слід погодитися з думкою О.С.Колбасова про те, що “ліси є лише частиною рослинного світу, і найбільш вагомою, і що лісове законодавство не забезпечує і не в стані забезпечити охорону рослинності поза територією земель державного лісового фонду”.[22;с.69] Дане твердження підкріплюється положенням статті 3 Лісового кодексу України, де зазначено, що основним елементом поняття лісу є рослинність, в якій домінують дерева та чагарники. Отже, ліс є лише частиною рослинного світу. Це випливає зі статті 4 Закону України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року, в якій до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення відносяться:

а) об’єкти рослинного світу у межах:

· внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

· поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків;

· природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

б) лісові ресурси державного значення;

в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України та й інші об’єкти рослинного світу.[ 3 ] Дальше у цьому законі передбачено, що заготівля деревини під час рубок головного користування є видом спеціального використання природних рослинних.

Закон України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року встановлює також, що такий вид спеціального використання природних рослинних як заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється Законом України “Про рослинний світ”, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, враховуючи вищевказане, можна зробити такий висновок, що по-перше, лісові ресурси є складовою частиною рослинного світу, по-друге, поняття “рослинний світ” ширше за поняття “ліс”, по-третє, поняття “ліс” охоплюється поняттям “рослинний світ”, по-четверте, співвідношення між Законом України “Про рослинний світ” і Лісовим кодексом України визначається як співвідношення загального і одиничного, перший є загальним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері