На даний час поняття лісу дано у статті 3 Лісового кодексу України: “Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.”[3 ;с.99] Ліс в даному випадку розглядається як певна біологічно взаємопов’язана сукупність рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, а також землі, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів. До того ж елементи даної сукупності впливають один на одного і на навколишнє середовище.

В Лiсовому кодексі Росiйської Федерацiї дається таке визначення лiсу: лiс — це сукупнiсть землi, деревної, чагарникової та iнших видiв рослинностi, тварин, мiкроорганiзмiв й iнших компонентiв природи, що бiологiчно взаємозв’язанi i впливають один на одного в своему розвитку.

Ряд понять лiсу можна зустрiти i в науковiй лiтературi. Так Василь Костицький розглядає лiс як таку сукупнiсть рослин, де кiлькiсне нагромадження порiд дерев створює нову якiсть, тобто, екосистеми, що включають не тiльки дерева, але и грунт, рослин, комах, птахiв, звiрiв, що чинять вплив на навколишнiй свiт.

Унiверсальний словник-енциклопедiя "Усе" дає таке визначення лiсу як природний або насаджений людиною замкнений рослинний комплекс, в якому переважають дерев’янистi рослини i своєрiдна фауна.

Р.К. Гусев, вважає що "лiс" - це сукупнiсть деревно - чагарникових органiзмiв, яка вiдповiдає визначеним кiлькiсним i якiсним лiсотехнiчним вимогам i визнана лiсом у встановленому порядку[19;с.4].

Ряд авторiв визначають поняття лiсу більш широко. Так, А.А. Рябов розглядає лiс як "рослиннiсть (дерева, чагарники, трава, грибнi органiзми, ягiдники i т.д.) тiсно взаємопов’язану у своему становленнi i розвитку, яка активно впливає на навколишнє середовище i визнана у встановленому y порядку лiсом" .

Таку ж позицiю займає Ю.А. Вовк[16;с.43].

В.Ф Горбовой також вважає, що лiс - це самостiйний i вiдтворюваний об’єкт природи i частина природного (екологiчного) середовища, предмет виключної державної власностi у видi визначеної, взаємозв’язаної сукупностi дерев, чагарникiв, iнших рослин, якi є сферою ведения лiсового господарства i лiсової промисловостi, джерелом одержання деревини й iншої лiсової продукцiї, яка володiє захисними, водоохоронними, оздоровчими, санiтарно-гiгiєнiчними фунцiями, впливає на навколишнє середовище, розмiщений на спецiально видiлених землях i зареєстрований в якостi лiсу в державних облiкових документах.

Визначення лiсу, яке дається Лiсовим кодексом України має ряд позитивних моментiв для практики охорони i захисту лiсiв, оскiльки регулювання лiсових вiдносин має здiйснюватись iз врахуванням тiсної взаем од iї i взаємовпливу всiх природних об’єктiв, а не тiльки вiдокремлено деревної рослинностi. Хоча такий комплексний пiдхiд не прослiдковується в нормах Лiсового кодексу.

Співставивши поняття ”ліс”, яке дано у статті 3 Лісового кодексу України і поняття “рослинний світ” відповідно до Закону України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року, ми побачимо їх суперечність, зокрема в тому, що поняття ”ліс” включає, крім рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, такі об’єкти природи як земля, тварини, мікроорганізми та інші природні компоненти, що біологічно взаємопов’язані між собою, які не охоплюються поняттям “рослинний світ”. Дані об’єкти природи є самостійними елементами довкілля і їх використання та охорона повинна регламентуватися окремими нормативно-правовими актами, зокрема Земельним кодексом України, Законом України “Про тваринний світ” та іншими. Тому необхідно виключити ці об’єкти природи з поняття “ліс”, і це дозволить уникнути суперечностей між Лісовим кодексом України і Законом України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 року. Крім того, поняття лісу повинно розглядатися, виходячи з принципу диференціації галузей права.

Дане визначення в Лісовому кодексі України в тій чи іншій мірі відображає природничо-наукове розуміння лісу і є аналогією. З цього приводу Н. І. Краснов відмічає: “…біологічні, екологічні і інші природничо-наукові характеристики природних об’єктів і відповідні їм поняття не можуть бути автоматично сприйняті юриспруденцією для застосування в законодавстві. Право не є простим зліпком з екології (як, між іншим, і з економіки), і ось тому правові відносини не представляють собою юридичної копії екологічних зв’язків.”[26;с.40] З цим твердженням слід погодитися.

Поняття лісу обговорюється на науково-теоретичному рівні. Всі науковці єдині у думці, що з правової точки зору, ліс повинен розглядатися як лісова рослинність, розбіжності існують у тому, що включати у лісову рослинність. Є. Н. Колотинська у поняття “ліс” включає “складову частину природного середовища у вигляді сукупності деревно-чагарникової рослинності, яка росте на землях державного лісового фонду, заповідників, лісопаркової зони міст і віднесеної до категорії лісу у встановленому порядку”.[23;с.15] Такої ж думки притримується А. Б. Іскоян.[24;с.6] Ці автори відстоюють твердження, що ліс складають лише дерева і чагарники, інша ж рослинність виходить за межі поняття “ліс”. До того ж, щоб дерева і чагарники підпадали під визначення лісу, вони повинні бути об’єктом права виключної державної власності. Дане розуміння лісу є досить вузьким.

Деякі автори розглядають ліс більш ширше. Позитивним у такому випадку є те, що автори у сукупність дерев і чагарників включають також інші рослини, розширюючи тим самим розуміння лісу. В. Ф. Горбовий до того ж правильно відмічає, що ліс є джерелом не лише деревини, але й іншої лісової продукції.

Крім термінів “ліс”, “рослинність” дуже часто вживаються терміни “вид рослинності”, “деревні та чагарникові породи”, “види деревостанів”, які подібні між собою.