Курсова робота на тему:
“Законність, правопорядок, суспільний порядок і дисципліна”
ПЛАН
Стр.
ВСТУП 3
1. ПОНЯТТЯ І СПІВВІДНОШЕННЯ ЗАКОННОСТІ, ПРАВОПОРЯДКУ І СУСПІЛЬНОГО ПОРЯДКУ 5
1.1. Поняття та зміст та основні вимоги законності 5
1.2. Законність та правопорядок – співвідношення понять 14
2. ПРИНЦИПИ І ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ 17
3. ПРАВОПОРЯДОК І ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК. ДИСЦИПЛІНА 27
4. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЗМІЦНЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ПРАВОПОРЯДКУ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ 33
ВИСНОВКИ 36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37
ВСТУП
Правове регулювання є складним і багатогранним процесом, який здійснюється за допомогою певних засобів юридичного впливу на суспільні відносини.
Юридична наука розрізняє поняття правової дії і правового регулювання. В цьому є певний сенс. Право вже своїм існуванням робить значний вплив на поведінку людей. Як культурна і інформаційна цінність, право визначає напрям людської діяльності, вводить її в загальні рамки цивілізованих суспільних відносин. Саме в цьому сенсі правовий вплив ширший, ніж правове регулювання суспільних відносин. Засоби правового впливу на суспільні відносини, спеціально призначені для їх безпосереднього регулювання, чітко визначені. Ці засоби утворюють цілісний, системний юридичний механізм, що забезпечує врегульованість сукупності суспільних відносин, які є предметом правового регулювання. Механізм правового регулювання - це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкованість суспільних відносин відповідно до цілей і задач правової держави.
Законність - фундаментальна категорія всієї юридичної науки і практики, а її рівень і стан служать головними критеріями оцінки правового життя суспільства, його громадян.
Навіть найдосконаліший закон діє тільки тоді, коли він виконується, впливає на суспільні відносини, на свідомість і поведінку людей. Саме ця сторона права, пов'язана з життям закону, його дієвістю, і характеризується поняттям “законність”.
В недалекому минулому вітчизняна наука аналізувала законність переважно в аспекті вимоги загальної поваги до закону і обов'язкового його виконання всіма суб'єктами. Це по своїй суті правильне розуміння, проте воно однобічно відображає зміст і суть даного явища. В цьому випадку вимога законності розповсюджується тільки на громадян і їх організації, органи, що безпосередньо реалізували свої права і обов'язки. Діяльність же органів, що забезпечують правове регулювання (правотворчих і правозастосовних), знаходиться поза її змістом. Забезпечення законності зводилося головним чином до роботи контрольно-наглядових і правоохоронних органів - виявленню порушників правових розпоряджень і їх подальшому покаранню. Результатом цього і став обвинувальний ухил в їх діяльності. Навіть суд розглядався як правоохоронний орган, а не орган правосуддя, що гарантує захист прав і свобод громадян і їх об'єднань.
Таке поняття законності, що задовольняє потреби тоталітарного режиму, абсолютно не забезпечує нормального функціонування суспільства в умовах демократії і тим більше не сприяє формуванню і зміцненню правової держави і суспільства.
У даній роботі розглядається тема: “Законність і правопорядок, суспільний порядок, дисципліна”.
Тема буде розглядатися з позицій наступних питань:
- поняття і зміст законності;
- основні вимоги і принципи законності;
- система гарантій законності;
- правопорядок: поняття, елементи і співвідношення із законністю.
1. ПОНЯТТЯ І СПІВВІДНОШЕННЯ ЗАКОННОСТІ, ПРАВОПОРЯДКУ І СУСПІЛЬНОГО ПОРЯДКУ
1.1. Поняття та зміст та основні вимоги законності
Законність — фундаментальна категорія всієї юридичної науки і практики, а її рівень і стан віддзеркалюють правове життя суспільства і його громадян.
Право є великою цінністю і фактором соціального життя. Проте його реальність визначається не тільки тим, що воно знаходить свій вираз у формальних нормативно-правових актах — законах, указах, постановах, кодексах та інших систематизованих актах. Право реальне перш за все тому, що владна поля, яка відображена у законах, втілюється в поведінці людей — громадян, які виконують закон, осіб, які вступають у відносини шляхом укладання договорів, суддів та інших посадових осіб, які застосовують закон.
Навіть найдосконаліший закон живе тільки годі, коли він виконується, впливає на суспільні відносини, на свідомість і поведінку людей. Властиво, ця сторона права, яка пов'язана з життям закону, його дійсністю, і характеризується поняттям «законність».
Проблема законності — одна з центральних в теорії держави і права. Актуальність її очевидна як в теоретичному, гак і практичному плані. В юридичній науці склалася традиційна концепція законності, суть якої полягає в суворому й неухильному дотриманні й виконанні чинного законодавства усіма суб'єктами права. А з точки зору функціональної ролі законність розглядається як принцип, як метод здійснення влади, як режим суспільного життя, як система вимог, які висуваються до особи.
Як стійке явище суспільного життя, законність ви никає і формується в умовах цивілізованого суспільства, що спроможне забезпечити реальну рівність громадян перед законом. Такі умови 5начною мірою створюються ринковим и відносинами, за яких свобода приватної власності є рівною можливістю для всіх. Забезпечити рівність у сфері виробництва матеріальних та нематеріальних благ, поставити виробників в однакові умови -- головне завдання правової держави. Майнова ж нерівність створюється не юридичними законами, а природними можливостями кожної людини. А тому до тих пір, поки в суспільстві існує нерівне становище людей у сфері виробництва матеріальних, духовних цінностей, не можна говорити про їх рівність перед законом і, відповідно, про законність.
Вимога додержуватись видан их держа вою законів сформована давно. Ще римські юристи говорили про безумовну необхідність дотримання законів (закон суворий, але це закон — dura lex, sed lex) [7, c. 152].
Система римського права є юридичною базою законності у сфері регулювання майнових відносин, яку в подальшому перетворено в більш цивілізовані форми, поступово забезпечуючи реальною рівністю перед законом всіх учасників суспільних відносин.
У суспільстві, що функціонує в режимі міцної законності, реально існує чітке розмежування і гармонійна