Загальні положення сімейного права

ПЛАН

Стр.

ВСТУП 3

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ПРИНЦИПИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 4

2. СІМЕЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ 14

3. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН 19

4. ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ 28

5. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ 32

6. СТРОКИ У СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ 36

ВИСНОВКИ 40

CПИСОК НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41

ВСТУП

Сімейне право України – одне з найважливіших галузей права в нашій державі. У юридичній літературі точаться постійні суперечки щодо його самостійності. Одні вважають, що воно є невід’ємною складовою цивільного права, інші є прихильниками того, що є всі підстави виділяти сімейні правовідносини в окремий об’єкт правового регулювання.

Для того, щоб з’ясувати обґрунтованість тієї чи іншої позиції, перш за все, необхідно зазначити, що сім’я – це особливий інститут у системі суспільного життя країни. Вона є найважливішою ланкою у кожній державі світу. У середині сім’ї складаються правовідносини, які мають притаманні лише їм властивості. Відносини, що складаються між батьками і дітьми, подружжям, опікунами, піклувальниками, та їх підопічними врегулювати за допомогою інших галузей права, в тому числі цивільного, неможливо.

Крім цього, сімейне право, як і будь-яка інша галузь права має притаманний лише їй метод правового регулювання, обумовлений правовим статусом суб’єктів сімейних правовідносин.

Саме наявність самостійного об’єкту, предмету та методу правового регулювання визначає необхідність аналізу сімейного права як галузі. Саме вони входять до загальних положень будь-якої юридичної науки.

Поряд з цим, до загальних положень сімейного права необхідно віднести також його основні засади (принципи), поняття сімейних правовідносин, законодавство України, яке їх регулює, здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов’язків, способи захисту сімейних прав та інтересів, а також інститут строків у сімейному праві.

Саме аналіз вказаних інститутів є завданням даної роботи. Розкриття змісту кожного з них дозволить найбільш повно висвітлити її тему.

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА ПРИНЦИПИ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Предмет сімейного права. Сімейне право регулює певну сукупність суспільних відносин - сімейні відносини. Ці відносини характеризуються спільними ознаками, що дає підстави розглядати їх як цілісне утворення в загальній системі суспільних відносин. Важливо зазначити, що до сімейних належать різні за своєю природою відносини. Це відносини, які складаються між членами сім’ї, а також особами, які хоча і не є членами сім’ї в повному розумінні, але пов’язані між собою певними сімейними правами та обов’язками (наприклад відносини між батьком, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, і самою дитиною).

Предмет сімейного права складають: а) відносини, які виникають у зв’язку зі шлюбом; б) особисті та майнові відносини між членами сім’ї; в) особисті та майнові відносини між іншими родичами; г) відносини, які виникають у зв’язку із влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Норми сімейного права опосередковують відносини, пов’язані із виникненням та припиненням шлюбу, а також визнанням шлюбу недійсним. Ці відносини виникають у процесі створення сім’ї (реєстрація шлюбу) або, навпаки, її припинення (розірвання шлюбу). У зв’язку з тим, що ці відносини спрямовані на встановлення або припинення сімейних прав, вони складають предмет сімейно-правового регулювання. Сімейне законодавство містить норми, які встановлюють порядок та умови укладання шлюбу, порядок його реєстрації, правові наслідки заручин, умови та порядок припинення шлюбу, визнання його недійсним тощо.

До другої групи відносин, які складають предмет сімейного права, належать майнові та особисті відносини між членами сім’ї - подружжям, батьками та дітьми. Право регулює відносини, які виникають між подружжям стосовно їх особистих прав (право на зміну прізвища при реєстрації шлюбу, право на спільне вирішення питань життя сім’ї, виховання дітей тощо). Існує чимало різноманітних майнових відносин подружжя, які потребують правового врегулювання - це відносини стосовно спільного та роздільного майна подружжя, вчинення правочинів щодо нього, користування, розпорядження тощо. Предмет сімейного права складають також різноманітні особисті та майнові відносини батьків і дітей з урахуванням того, що неповнолітні діти потребують відповідної підтримки та захисту, в першу чергу нормами сімейного права регулюються відносини батьків і дітей щодо надання останнім утримання. Необхідну правову регламентацію отримують також відносини батьків і дітей щодо належного їм майна та управління батьками майном неповнолітніх [16, c. 53].

Правові норми регулюють особисті та майнові відносини між іншими членами сім’ї та родичами - відносини баби, діда, прабаби та прадіда з їх онуками та правнуками стосовно спілкування та захисту прав онуків. Предмет правового регулювання складають також відносини між іншими особами - братами, сестрами, мачухою, вітчимом та дітьми стосовно виховання та захисту дітей. Підлягають правовій регламентації й аліментні відносини певних членів сім’ї та родичів.

Особливої уваги та правового регламентування потребують відносини, які виникають у процесі влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. З урахуванням особливостей різних форм улаштування таких дітей формуються правові механізми, за допомогою яких створюються відповідні умови для забезпечення прав та інтересів неповнолітніх, котрі за тих чи інших обставин не мають можливості проживати в сім’ї (усиновлення, патронат, дитячий будинок сімейного типу).

Сімейні відносини можуть виникати з приводу різних благ - окремих речей та майна в цілому, грошей, цінних паперів, благ, які належать членам сім’ї особисто тощо. У зв’язку з цим виділяють особисті немайнові та майнові відносини членів сім’ї, які складають предмет правового регулювання.

До немайнових належать ті відносини членів сім’ї, які сприймають правове регулювання, піддаються правовому впливу. Так, правові норми визначають порядок встановлення або зміни прізвища дитини або