до їх повноліття, а повнолітні діти - піклуватися про своїх непрацездатних батьків; сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 52 (частини 1 і 2) передбачає рівність прав дітей незалежно від їх походження, від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, а також переслідування за законом будь-якого насильства над дитиною та її експлуатації. Відповідно до ч. З цієї статті утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, яка заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
Важливе значення для регулювання сімейних відносин має ч. 1 ст. 26 Конституції, згідно з якою іноземці та особи без громадянства, котрі перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни нашої держави. У захисті сімейних прав важливу роль відіграють ст. 55, яка передбачає право громадян на судовий захист, і ст. 56, що закріплює їх право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Істотне значення має й положення ч. 2 ст. 124, відповідно до якого юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі [15, c. 39].
Більшість положень зазначених норм Конституції розвинуто та конкретизовано у статтях СК, який був прийнятий 10 січня 2002 р. Він складається з семи розділів (292 статті): І. "Загальні положення"; II. "Шлюб. Права та обов’язки подружжя"; III. "Права та обов’язки матері, батька і дитини"; IV. "Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування"; V. "Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів"; VI. "Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні"; VII - "Прикінцеві положення".
При збереженні окремих положень КпШС у цьому Кодексі закріплено й нові норми. Так, вперше дається визначення понять сім’ї та шлюбу. Розширено коло осіб, між якими можуть виникати сімейні правовідносини. Передбачено право особи на сім’ю. У ст. 7, де наведено загальні засади регулювання сімейних відносин, враховано зазначені вище положення статей 51 і 52 Конституції. Передбачено можливість регулювання сімейних відносин за домовленістю сторін, субсидіарного застосування до їх регулювання норм ЦК, врахування при вирішенні сімейних спорів звичаїв. Змінено умови укладення шлюбу та визнання його недійсним, норми, що регулюють укладення шлюбного договору, встановлення батьківства у разі народження дитини у незареєстрованому шлюбі. Передбачена можливість встановлення не тільки батьківства, а й материнства. Детальніше врегульовано особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками й дітьми, іншими родичами. Передбачено можливість укладення договору про патронат. Внесено деякі зміни у регулювання відносин, пов’язаних з усиновленням.
Для регулювання сімейних відносин велике значення мають Конвенція ООН про права дитини 1989 p., ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 p., і Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок, деякі положення яких дістали відображення в окремих статтях СК.
Проте ними не вичерпується перелік нормативних актів, що регулюють сімейні відносини. Так, Законом України від 11 січня 2000 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань реєстрації актів громадянського стану" було внесено зміни до глави 26 КпШС "Реєстрація зміни імені, по батькові та прізвища" і до Закону України від 24 грудня 1993 р. "Про органи реєстрації актів громадянського стану". При цьому треба враховувати, що згідно з ч. 2 сьомого розділу "Прикінцеві положення" СК п’ятий розділ "Акти громадянського стану" КпШС зберігає свою чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального закону.
Важливе значення для регулювання сімейних відносин між батьками й дітьми мають закони України від 11 липня 2001 р. "Про дошкільну освіту", від 23 травня 1991 р. "Про освіту" (в редакції Закону від 23 березня 1996 p.), від 15 листопада 2001 р. "Про запобігання насильству в сім’ї", від 26 квітня 2001 р. "Про охорону дитинства". Під час регулювання майнових сімейних відносин відповідно до ст. 8 СК у субсидіарному порядку можуть застосовуватися норми ЦК. Сімейні відносини регулюються також підзаконними актами, зокрема Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету
України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/ 131/88, а також Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 (в редакції наказу від 18 листопада 2003 р. № 140/5). Для правильного та однакового застосування норм сімейного права велике значення мають постанови Пленуму Верховного Суду України, зокрема постанова від 12 червня 1998 р. № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України".
Водночас, як вже зазначалося, сімейні відносини можуть бути врегульовані договором між їх учасниками, що є дійсним, якщо він не суперечить нормам права та моральним засадам суспільства [6, c. 47].
Однак не всі сімейні відносини регулюються нормами права. Так, побудова цих відносин на засадах любові, поваги, довіри між членами сім’ї не може забезпечуватись правовими нормами. Останні можуть лише сприяти розвитку цих відносин, які регулюються нормами моралі. Тому згідно з ч. З ст. 7 СК сімейні відносини регулюються лише