Важливими відмінними рисами і особливостями історичного процесу розвитку держави так само, як і будь – якого іншого соціального явища, включаючи саме суспільство, являється його об’єктивність, всезагальність, безперервність, які супроводжуються виділенням його окремих стадій чи фаз розвитку.

Врахування даних, так само, як і інших будь – яких рис чи особливостей являється опорою як для пізнання всього історичного процесу, так і типології держав зокрема.

Поетапність, дискретність не тільки не означають визнання деякого розриву в історії людства, а навпаки, це означає, що розвиток людського суспільства, а разом з ним держав – безперервно продовжуючий, об’єктивно обумовлений історичний процес. [14]

В.О. Ключевський зазначав, що “сменялись народы и поколения, перемещались сцены исторической жизни, изменялись порядки общежития, но нить исторического развития не прерывалась, народы и поколения звеньями смыкались в непрерывную цепь, цивилизации чередовались последовательно, как народы и поколения, рождаясь одна из другой и порождая третью”. [6]

Однак, процес розвитку громадського суспільства, так само, як і процес розвитку держави – це не тільки об’єктивний, але разом із тим і суб’єктивний процес. Дана позиція відноситься як до суспільства, держави і права в цілому, взятих зі всіма своїми історичними рухами, так і до їх окремих складових частин, до окремих етапів їх розвитку і до окремих держав.

Те, що нерідко називається людським – а по іншому суб’єктивним фактором, має безпосереднє, пряме відношення перш за все не до абстрактно взятого процесу розвитку держави, а до кожного конкретного державного механізму, до кожного конкретного соціального прошарку, класу, до кожної конкретної особи, яка залишила свій слід в історії розвитку держави.

Наприклад, описуючи героїчні походи і подвиги Олександра Македонського, відмічаючи глибокий слід, який він залишив в історії розвитку стародавнього суспільства і держави, відомий грецький письменник і історик Плутарх підкреслював, що велич і вплив його на розвиток стародавньої цивілізації (суб’єктивний фактор) виявилися не тільки в тому, що впродовж одного лише десятиліття ним була створена могутня держава, рівної якій до того часу не знало людство, але і в тому, що були створені соціальні, інтелектуальні та інші передумови для подальшого розвитку державно – правового життя і культури.

Суб’єктивний фактор мав великий вплив на розвиток державно – правової і інших сфер життя суспільства не тільки в ранній період розвитку історії людства, але й на всіх послідуючих її етапах. [14]

Даний приклад свідчить про те, що суб’єктивні фактори, поряд з об’єктивними, завжди впливали і продовжують впливати на розвиток держави, а разом з тим і на розвиток інших сфер суспільного життя.

Це не тимчасовий і не локальний, а єдиний, безперервний, всеохоплюючий, глобальний процес. Його не можна не враховувати не тільки при розгляді всесвітньої історії розвитку людства, як єдиного об’єктивно – історичного процесу, але і при вирішенні проблем типології держави. Це – по-перше.

По-друге, при вирішенні проблем типології не можна випускати з поля зору те, що процес розвитку державної матерії нерозривно пов’язаний з постійним розвитком соціальної сутності, змісту і призначення держави, а також з корінними змінами основних принципів їх організації і функціонування. Наприклад, якщо в якості одного із важливих принципів рабовласницького типу держави виступав принцип приватної власності на основні засоби виробництва і на людей – рабів, то в якості одного із основних принципів буржуазного типу держави виступає уже принцип формально – юридичної рівності всіх громадян перед законом. Одним із важливих принципів феодального типу держави був принцип васального підпорядкування та інші.

І, по-третє, важливо враховувати положення про те, що процес переходу держави від одного ступеня до іншого, від одного типу держави до іншого органічно включає в себе елементи еволюційності розвитку державно – правових явищ з елементами їх дискретності, революційності.

Еволюційний розвиток держави здійснюється в основному в рамках одного і того ж типу даних явищ, в межах однієї суспільно – економічної формації. Революційний розвиток держави призводить до швидкої і разом з тим якісної зміни їх соціально – класової сутності, від одного типу держави до іншого, від однієї суспільно – економічної формації до іншої. [12]

В юридичній, і в деякій мірі політологічній, літературі здавна склалася така думка, що незалежно від особливостей свого існування і функціонування, держава проходить історично обумовлений шлях розвитку від рабовласницького типу до соціалістичного. Між даними типами держав, відповідно, знаходяться феодальний і буржуазний типи. Така їх схема.

Вчені також вважають, що процес розвитку держави здійснюється по висхідній лінії і, що по своєму характеру це незворотній процес. Державно – правова практика не в повній мірі підтверджує дане положення. Вона повністю підтверджує його тільки в першій частині, де мова йде про загальні тенденції розвитку держави по висхідній лінії. І тільки в окремій мірі вона підтверджує її в другій частині.

Прогресивний розвиток держави проявляється в тому, що по мірі переходу держави від одного типу до іншого, від однієї її соціальної сутності до іншої закріплюються демократичні принципи її організації і діяльності, розширюються її соціальні основи, збільшується коло прав і свобод, якими наділяються