Правові системи буржуазних держав поділяються на дві основні групи (“сім’ї”), які розрізняються в залежності від джерел права, ролі судових органів в правотворчості, юридичної техніки, структури права.

Романо – германська група об’єднує перш за все правові системи континентальної Європи. На їх розвиток великий вплив справило римське право з його термінологією, юридичною технікою, основними інститутами.

Англо – саксонське, яи загальне, право (Англія, США, Ірландія та ін.). Для цієї групи характерним є право, яке створено судами (право судової практики) – загальне право. Його джерелом є преценденти, тобто рішення вищих судових інстанцій по конкретним справам, які є обов’язковими для нищестоячих судів при розгляді аналогічних справ. [13]

Форми буржуазних держав. По формі буржуазна держава може бути як республікою, так і конституційною монархією.

Буржуазні республіки бувають парламентськими або президентськими.

В парламентській республіці глава держави (президент) вибирається парламентом; уряд формується із представників партії, яка має більшість у парламенті, і підзвітна йому; парламент може виразити йому недовіру, за якою відбувається відставка уряду.

В президентській республіці глава держави – президент – вибирається не парламентом, а по особливій процедурі. Законодавча влада тут належить представницькому органові (парламенту, конгресу). Президент одночасно являється главою правительства і володіє виконавчою владою. Уряд формується президентом з осіб, які належать до партії президента, яка виграла на президентських виборах; він не підзвітний, але відповідальний перед парламентом.

Конституційна монархія (Англія, Швеція, Норвегія, Данія, Нідерланди). Влада монарха обмежена конституцією і парламентом. Всесильним являється уряд, який формується партією більшості. Уряд, який не отримав довіри парламенту іде у відставку. Король користується формальним правом – призначення глави уряду; фактично це питання вирішується партією, яка має більшість у парламенті.

Конституційна монархія виникає там, де буржуазія ще не досить сильна, щоб безроздільно господарювати, і тому вимушена іти на компроміс із земельною аристократією і ділити з нею владу. Де ж співвідношення класових сил складається на користь буржуазії, встановлюється республіка. Так, наприклад, слабкість англійської буржуазії і компроміс її з феодалами в ХVІІ ст привели до створення в Англії конституційної монархії; безроздільне ж господарювання французької буржуазії в буржуазній революції ХVІІІ ст обумовило встановлення у Франції республіки.

Зміни соціально – економічної основи буржуазної держави, і перш за все у співвідношенні класових сил всередині буржуазного суспільства і на міжнародній арені призводять до зміни форм буржуазної держави.

Форми державного устрою буржуазних держав можуть бути різноманітними: конфедерація (США в 1787р.), федерація (наприклад, США, Мексика) і унітарна держава. Характерна риса буржуазних федерацій полягає в тому, що вони будуються без врахування національного складу населення (кантони, штати, землі); буржуазні федерації не вирішують національного питання; їх конституції, як правило, не визнають за частинами федерації права виходу з неї.

Політичний режим буржуазних держав може бути буржуазно – демократичним і антидемократичним, авторитарним.

Режим буржуазної демократії характеризується формальним проголошенням буржуазно – демократичних прав і свобод громадян, буржуазною законністю.

При буржуазній демократії права і свободи громадян формально проголошуються, але реально залишаються незабезпеченими; приватна власність і експлуатація виключають реальність демократичних прав і свобод. [2]

3.4. Характеристика соціалістичної держави.

На зміну буржуазній державі приходить господарювання трудящих мас на чолі з робочим класом, який створює новий, соціалістичний тип держави.

В результаті національно – визвольних революцій рухнула колоніальна система. Створилося більше ста нових національних держав. Вони різні по рівню економіки, соціальній структурі, політичному режиму, напрямках подальшого розвитку. Тут ми бачимо Мавританію, в якій доля іноземного капіталу становить 98%, Соломонові Острови, де взагалі немає промисловості, і Індію, в якій розвинуті державний і приватний сектори в промисловості.

Соціалістична держава це організація політичної влади трудящих на чолі з робочим класом, яка служить для управління суспільством і захисту революційних завоювань народу. Вона закономірно виникає в ході соціалістичної революції.

Об’єктивним фундаментом соціалістичної держави являється сукупність виробничих відносин, в основі яких лежать суспільні форми власності. Звідси випливає основна риса держави даного типу – її антиексплуататорська спрямованість. Вона викорінює відносини експлуатації, робить всіх членівв суспільства трудящими.

Найбільш важлива риса соціалістичної держави виражається в її класовій сутності. Стійкою стороною соціалістичної держави являється приналежність державної влади трудящим (народовладдя) на чолі з робочим класом.

Найбільш важлива риса держави соціалістичного типу – її повний демократизм. Зв’язок держави і демократії проявляється в двох основних формах: а) держава – важлива ланка в загальній системі (механізмі) соціалістичної демократії; б) сама соціалістична держава, всі її органи створюються і функціонують на демократичних принципах під контролем народних мас. Розвиток демократії означає заглиблення гуманістичної сутності соціалістичної держави, яка проявляється у всебічному уважному ставленні до людини, у підвищенні народного благоустрою, покращенні умов праці, прогрес в охороні здоров’я, науці, культурі – у всьому, що сприяє формуванню і розквіту особистості. [1]

Право країн соціалістичного типу по своїй сутності, змісту відображає їх перехідний характер. Сутність цього права полягає в тому, що воно виражає волю різних соціальних сил, які об’єднані проблемами національно – демократичного розвитку. В силу цього воно в деякій мірі неоднорідне по своєму змісту. Це проявляється не тільки в тому, що його джерела неоднорідні (залишки колоніального й релігійного права, звичаїв, нове законодавство), але й в непослідовності і нестійкості його принципів. До числа цих принципів можна віднести:

законодавче закріплення народної загальнодемократичної влади;

розвиток, закріплення і охорона суспільних форм власності, які не виключають підтримку приватно – господарської діяльності;

обмеження експлуатації людини людиною;

закріплення расової національної рівності. А по мірі розвитку