Отже, державам які конституюються, перетворюються на правові, притаманні своєрідні ознаки, риси. Усі вони можуть бути поділені на соціально – змістовні (або так звані матеріальні) і формальні (структурно – організаційні процедурні та ін.).

Основними загальними ознаками правової держави є:

Закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини. Панування у суспільному житті саме таких законів, які до того ж виражаючи волю більшості або всього населення країни, втілюють загальнолюдські цінності та ідеали. Наголос саме на пануванні законів має на меті підкреслити, що для утворення правової держави не досить лише наявності законів як актів представницького органу вищої державної влади. Принципово важливо щоб вони відповідали зазначеним показникам і щоб такими актами були врегульовані всі основні ділянки, зони суспільного життя (насамперед відносини між громадянами з одного боку, і органами, організаціями держави – з другого).

Врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозволеного підходу, принципу: особі дозволено робити все, що не заборонено законом.

Взаємовідповідальність між особою і державою.

Притаманність усім громадянам високої правової культури, зокрема її обізнаність з життєво необхідними юридичними законами, а також умінь використання цих законів у практичному житті.

Формальні ознаки

Чіткий розподіл функціональних повноважень держави між певними соціалізованими системами її органів – законодавчих, виконавчих, судових на основі підпорядкування саме закону, як волевиявленню вищого органу державної влади усіх інших органів держави (принцип “розподілу влад”).–

Юридична захищеність особи тобто наявність розвинених і ефективних процедурно – юридичних засобів для вільного здійснення, охорони і захисту основних прав людини.

Акцент на необхідності саме процедурно – процесуального забезпечення здійснення прав особи покликаний відзначити ту обставину, що самого лише номінального закріплення їх в тексті Конституції, інших важливих законів ще не досить для юридичної захищеності особи.–

Високозначуще становище в суспільному і державному житті судових органів, як, у певному розуміння, вирішальної, найбільш надійної юридичної гарантії прав людини.–

Неухильність і повсюдне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя насамперед державними органами та установами. [17]

Правова держава відрізняється від звичайної держави наступними характерними рисами:

верховенство права і правових законів над піжзаконними нормативними актами, політичною і фізичною силою держави;

розподіл влади, яка належить народу, на законодавчу, виконавчу і судову;

верховенство громадянського суспільства над державою і її апаратом;

юридичне закріплення основних прав і свобод людини в Конституції та інших законах і її фактичне забезпечення;

взаємоповага і взаємовідповідальність особи і держави;

громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом, а державі і її чиновникам лише те, що дозволено законом;

діяльність легальних політичних партій і рухів, відносна свобода засобів масової інформації. [11]

Вирішальною соціально – економічною передумовою правової держави є громадянське суспільство.

Громадянське суспільство – це спільність вільних, рівноправних людей, кожному з них держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати активну участь у політичному житті.

В свій час Сен-Сімон зазначав, що суспільство має двох ворогів, які воно в однаковій мірі ненавидить: анархію і деспотизм. Громадянське суспільство виступає як така зрілість соціальних зв’язків, коли обидві ці крайності в принципі виключаються. Свій аналіз громадського суспільства Гегель обгрунтував на двох фундаментальних приципах: індивіди керуються тільки своїми власними інтересами і між ними створюється суспільний зв’язок, при якому кожний залежить від кожного.

Основні ознаки громадянського суспільства базуються на трьох іпостасях його буття: економічній, політичній і духовній. Громадянське суспільство виникло і почало розвиватися на основі приватної власності.

Які ж основні передумови правової державності, яка склалася в надрах громадянського суспільства? Назвемо найважливіші з них: самостійний виробник; незалежний покупець (споживач); вільний громадянин.

Суспільство і держава тільки тоді визнаються стійкими, коли громадянин – споживач матеріальних і духовних благ почуває себе відносно комфортно.

Реальна незалежність споживача у всіх сферах суспільного життя, в тому числі і від державного диктату – основна умова благополуччя суспільства.

Отже, основними ознаками громадянського суспільства є:

людина, її інтереси, права, свободи є головною цінністю суспільства;

рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної;

економічна свобода громадян та їхніх об’єднань, інших суб’єктів виробничих відносин у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності;

свобода і добровільність праці на основі вільного вибору форм і видів трудової діяльності;

надійна і ефективна система соціального захисту кожної людини;

ідеологічна і політична свобода, наявність демократичних інститутів і механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики. [13]

Сучасні вчені й політики демократичного спрямування виходять з того, що правову державу повинні творити самі люди. Творити, привчаючи себе до думки, що закон – це закон, і обходити його не можна ніколи, ні за яких обставин, навіть із найшляхетнішою метою. Правосвідомість народу – вирішальний чинник забезпечення верховенства закону в житті суспільства. Підкоряти себе законові у правовій державі повинні і влада, і громадяни. [4]

Типологічна приналежність держави відображає її соціально – змістовну сутність так би мовити у статиці. А у динаміці “роботі” держави така сутність розкривається через її функції.

Функції держави – це основні напрямки діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві.

Загальноприйнятим у теорії держави і права є поділ функцій держави на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції держав сучасних типів:

гарантування безпеки громадян і суспільства, розвиток законодавства, утвердження законності і порядку;

захист економічної основи суспільства, всієї багатоманітності власності;

регулювання соціальних конфліктів і класових протистоянь, забезпечення узгодженості інтересів і потреб індивидів та соціальних груп;

контроль за освітою і вихованням, сферою культури; регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація;

гарантування демографічної