По-четверте, в тому, що в процесі типології держав створюються всі необхідні передумови і можливості для широкого узагальнення, систематизації і аналізу всього фактичного і наукового матеріалу, який стосується практично всіх сторін процесу виникнення і розвитку суспільства, держави і права, їх послідовного переходу від одного ступеня до іншого.

По-п’яте, значення процесу типології держав полягає в тому, що процес типології держав створює об’єктивну основу для наукового проникнення в глибинні прошарки процесу об’єктивно – історичного розвитку держави, дозволяє проводити чітке розмежування між науковими і псевдонауковими державно – правовими теоріями, дає можливість втілювати державно – правове будівництво в різних державах на науковій, підтвердженій життям основі. [14]

Розділ 2. Поняття та критерії розподілу держав за певними типами.

Типологія держав повинна вироблятися на певній визначеній основі у відповідності з підтвердженими практикою об’єктивними критеріями.

В науковій літературі висловлено багато точок зору по закону питанню. Відповідно було запропоновано велику кількість варіантів вирішення даного питання. Основний спір, уже на протязі багатьох років ведеться навколо двох основних груп проблем, а саме – навколо вимог яким повинні відповідати запропоновані критерії (критерій), а також навколо видів даних критеріїв.

Що собою являє критерій класифікації держав? Якими рисами і особливостями він повинен володіти? Яким основним вимогам він повинен відповідати? Ці та багато інших аналогічних їм питань виникають у кожного дослідника, який займається питаннями типології держав. [21]

Тип держави – одне з основних понять (категорій) науки про державу і право. З його допомогою можна відтворити цілий комплекс держав, властивих, одній суспільно – економічній основі, які володіють однорідною сутністю і соціально – класовим призначенням. Якщо, наприклад, стверджувати що дана держава даної країни в даний історичний відрізок часу відноситься до буржуазного типу держави (чи є буржуазною державою), то тим самим зразу дається інформація про її найбільш суттєві ознаки.

Дане положення береться в основу класифікації (типології) всіх коли – небудь існувавших чи існуючих держав.

Класифікація – важливий науковий метод, в результаті якого явища, що вивчаються поділяються на класи, види. Вона має, якщо втілюється на наукових основах, велике пізнавальне значення. Науковою класифікація являється тільки тоді, коли в її основу покладені суттєві, а не вторинні, випадкові ознаки. [1]

Вирішуючи питання типології, багато авторів висловлюють свою думку відносно того, що критерії типології держав повинні мати об’єктивний характер, всебічно і адекватно відображати досліджувану проблему, вбирати в себе найбільш важливі і в той же час властиві для держав, які знаходяться на певному етапі розвитку ознаки і риси, в максимальному обсязі враховувати і відображати економічні, політичні, соціальні і інші умови, в яких функціонує держава.

Однак поняття “об’єктивність”, як і її сприйняття, далеко не однозначні. Як показує великий накопичений віками досвід дослідження держав, в якості “об’єктивних” критеріїв їх класифікації широко використовувалися географічні і кліматичні фактори, ступінь складності держав і правових систем, характер їх взаємозв’язку з релігією, ступінь свободи і незалежності людини по відношенню до держави, спосіб внутрішньої організації держави і життєдіяльності людей, спосіб виробництва матеріальних і духовних благ і характер їх розподілу та інші.

Наприклад, видатний французький філософ Жан Боден (1530 – 1596) розділяв всі народи, які живуть на земній кулі, а разом з тим і всі держави світу на три категорії по географічному принципу (критерію) – південні, північні та середні. Південні народи, на думку філософа, випереджають всі інші народи тонкістю і силою розуму. Північні народи відрізняються своєю фізичною силою. Середні ж – випереджають по фізичній силі, але поступаються по хитрості і винахідливості.

Держава, із слів автора, вперше виникла у народів, які проживали в середній географічній і кліматичній полосі. Тут також найбільш проявилося вміння людей управляти державою. В цій зоні виникали також наймогутніші держави.

Географічний критерій оцінки держав і їх типології в певній мірі використовувався пізніше Ш. Монтеск’є і іншими авторами.

Своєрідну позицію по відношенню до державо – правових явищ їх класифікації займав німецький вчений, юрист Г. Еллінек. Відстоюючи так звану дуалістичну теорію держави і права, яка намагалася поєднати юридичну концепцію держави і прав з соціологічним напрямком в державоведенні, Г. Еллінек відкидав об’єктивний характер держави, а в результаті об’єктивність критеріїв їх типізації.

На думку автора, держава належить тільки до сфери суб’єктивного розуміння.

Г. Еллінек виділяє два типи держави:

ідеальний;

емпіричний.

З точки зору автора ідеальний тип держави являється мірилом для оцінки існуючої держави. Те, що відповідає цьому мірилу, має право виникнути і існувати, а що не відповідає йому – повинно бути відкинуто і знищено.

Поділяючи ідеальний тип держави на два види – один з яких являється продуктом “відвернутої спекуляції” (виникає як утопія), а другий будується за схемою існуючих держав як їх окремих установ – автор підкреслює, що шукати і знаходити ідеальні типи держав являється “великою і невід’ємною потребою людської природи, яка має велике практичне значення”.

Практичне значення ідеального типу держави вбачається в тому, що він виступає в якості еталону для наслідування і удосконалення. Що ж стосується його теоретичного значення, то воно фактично наближене до нуля.

Теоретично – науковому пізнанню, зазначає Еллінек, ідеальні типи держав дають зовсім мало. Тому що об’єктом наукових досліджень являється завжди існуюче, а не майбутнє, а саме – той світ, який уже є, а не той, який ще має бути створений.

Ідеальному типу держави у вченні Г. Еллінека протиставляється інший тип держави – емпіричний. Хоч він, так само, як і ідеальний тип держави, має