Протиріччя, які виникають між досягнутим рівнем виробничих сил, з однієї сторони, і застарілими виробничими відносинами –з іншої відображені в класових протиріччях, класовій боротьбі. Клас, який є носієм нового, більш прогресивного способу виробництва, залучаючи на свою сторону інші прогресивні сили веде боротьбу з господарюючими в суспільстві порядками. В процесі цієї боротьби, стара політико – юридична надбудова замінюється новою, на зміну одного типу держави приходить інший.

Така зміна здійснюється завжди шляхом революції, в ході якої державна влада переходить від старого господарського класу до іншого, більш прогресивного.

Кожний новий тип держави являється більш прогресивним по відношенню до попереднього, так, як базується на новому, більш прогресивному способі виробництва.

Таким чином основними причинами зміни типів держав є:

розвиток продуктивних сил і зміна виробничих відносин;

зміна соціальної структури суспільства;

зміна панівного класу або іншої панівної групи;

перехід державної влади до представників іншого класу, іншої нації або іншої соціальної групи, отже, зміна соціальної сутності держави. [1]

Розділ 3. Історичні типи держав.

Розмаїття держав, що мали місце в історії розвитку людства та існують нині, потребує їх певної упорядкованості, класифікації за загальними та особливими ознаками. Основою класифікації держав є їх поділ і об’єднання за типами, тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. За критерій історичної типізації держав найчастіше береться поняття суспільно – економічної формації, яке включає сукупність усіх суспільних відносин у їх взаємозв’язку з домінуючим способом суспільного виробництва. Наукова класифікація історичних типів держав виходить з тих положень, що по-перше, певним історичним етапом розвитку людства відповідають притаманні тільки їм спосіб виробництва та характер виробничих відносин; по-друге, економічний лад обумовлює всі інші суспільні відносини і разом з ними утворює історичний тип суспільства; по-третє, кожному історичному типу суспільства властивий тільки свій тип державної організації.

Історія існування держав – це, як правило, історія зміни їх соціальної сутності. Тому й типи держави є історичними типами. Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, які притаманні усім державам, що існували на певних етапах історії людства, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціально – змістовну (зокрема класову) сутність і соціальне призначення держави. [7]

Історичний підхід до держави зосереджує нашу увагу на його відносно стійких властивостях. Це створює необхідність генетичного підходу до держави, пізнання в динамічному стані зародження, переходу до розвинутих форм, загибелі даного конкретно – історичного типу держави і заміни її державою нового типу, яка характеризується новою соціально – економічною основою. Типологічний підхід до держави своїм наслідком має їх пізнання в стані побудови в широку соціальну систему.

Вважається, що держава володіє однорідними з суспільством характеристиками, і що разом з тим держава і суспільство різні, що держава являється внутрішньою складовою частиною суспільства, частиною більш широкого цілого.

Історичний і типологічний підхід до держави пов’язаний з розглядом державного світогляду однієї й тієї ж класової природи у відносно стабільному історичному становищі.

Кожний історичний тип держави розкривається у відношенні тотожних і нетотожних ознак, які не виходять за рамки класової природи.

Отже, питання про історичний тип держави – це питання про її конкретну соціально – класову природу, яка історично відповідає тій чи іншій соціально – економічній формації. [18]

У процесі дослідження держави постає необхідність звернення до історизму.

Історизм неминуче відображається в правовій культурі, яка знаходить вираження в правовій свідомості населення, яка зокрема пов’язана з правовою інформацією.

Необхідність звернення до минулого державно – правових інститутів поставала в різних країнах і в різні часи. Тому й історія держави і права займає почесне місце в суспільних науках.

Історичне поле завжди було серйозним об’єктом наукового пізнання юристів. Багато історичних досліджень стало фундаментом побудови та розвитку серйозних теоретичних концепцій в науці права та держави.

Історичний розвиток будь – якої держави породжує завжди нове, раніш небачене, але в ньому, як правило, бувають присутні і елементи повтору того, що вже було. Як правило, такий повтор немає, так би мовити, текстуального характеру. Це, звичайно, повтор – з тими чи іншими модифікаціями.

Для синхронної схожості державно – правових установ в різних країнах слід насамперед зазначити, що ці країни пов’язані між собою спільним, що вони існують в сучасному суспільстві. Саме з цієї причини склалося таке поняття, як державність, в розумінні схожості держави з тими державами, що були, і рисами, які в один і той же історичний період існують в різних країнах. Наприклад, це може бути конституційна монархія, президентська республіка тощо. Така схожість нерідко спостерігається між державами, які перебувають на різних рівнях історичного розвитку.

На цій основі склалося поняття державності як сукупності схожих ознак державного розвитку різних країн, або однієї і тієї ж країни, але на різних етапах її історії, які нерідко відокремлені один від одного досить тривалим часом, або більш – менш значним територіальним простором.

Історичний підхід до державних структур того чи іншого народу дозволяє встановити, яка саме державність чи то правова інстанція характерна для народного менталітету. Особливо слід зазначити, що поняття держава і державність не тотожні. Держава більш конкретне поняття, а державність більш узагальнене, державність втілює в собі абстрактні риси, держава – конкретні. Проте держава, державність і право – явища історичні і це беззаперечно. [22]

Згідно з класифікацією суспільно – економічних формацій все розмаїття держав в історичному контексті поділяється на держави:

рабовласницького періоду;

феодального періоду;

буржуазного періоду;

соціалістичного періоду.

Крім зазначених типів держави, вже відомих історії людства, є підстави прогнозувати утворення у майбутньому держави соціально –