Договір про передачу майна.

ПЛАН

Стр.

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ 6

РОЗДІЛ 2. ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ 10

2.1. Правова характеристика договору найму (оренди) 10

2.2. Поняття та зміст договору прокату 20

2.3. Лізинг як різновид договору майнового найму 22

ВИСНОВОК 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим, що договори про передачу майна у тимчасове користування - одна з найбільш поширених груп правочинів, що використовуються у цивільних та господарських правовідносинах. Окремі різновиди вказаних договорів виникли порівняно недавно. Розвиток ринкових відносин висунув потребу в наданні їм можливості по узгодженій сторонами волі передавати майно не тільки у власність, але й у тимчасове користування за відповідну плату. Як результат виникла не тільки необхідність удосконалити правове регулювання договорів майнового найму (оренди), але й розробити модель лізингового зобов’язання з відповідними його різновидами.

В нашій країні аж до недавнього часу основна маса вказаної групи договорів – це ті, які пов'язували між собою головних учасників тодішнього економічного обороту - державні, а також кооперативні і інші організації, - полягала у виконанні або для виконання планових актів. Воля контрагентів в таких правочинах складалася під прямим або непрямим впливом витікаючих від державних органів завдань. Тим самим договори про передачу майна у тимчасове користування часто втрачали свою основну, конституюючу ознаку: вони лише з великою часткою умовності могли вважатися ефективним засобом взаємного задоволення потреб фізичних та юридичних осіб.

Тенденція до підвищення ролі вказаної групи договорів, характерна для всього сучасного цивільного права, стала виявлятися останніми роками у всезростаючому обсязі і в сучасній Україні. Ця тенденція передусім пов'язана з докорінною перебудовою економічної системи країни. Ключове значення для такої перебудови мало визнання приватної власності і поступове заняття нею провідного місця в економіці, звуження до необхідних меж державного регулювання господарської сфери, встановлення свободи вибору контрагентів і реалізація інших основ нового цивільного та господарського законодавства.

Враховуючи зазначене, об’єктом дослідження є суспільні відносини, щодо передачі майна суб’єктами господарювання у тимчасове користування відповідно до чинного цивільного та господарського законодавства та умов договору.

Предметом дослідження є поняття, ознаки та види господарських договорів про передачу майна у тимчасове користування, їх правове регулювання.

Метою даної роботи є з’ясування особливостей укладення, виконання та розірвання договорів про передачу майна у тимчасове користування у сфері господарських правовідносин.

Завданнями роботи є:

дати загальну характеристику господарських договорів про передачу майна у тимчасове користування;

здійснити поділ даної групи договорів на види в залежності від характеру зобов’язань, що виникають між суб’єктами відповідних договірних правовідносин;

з’ясувати особливості договорів майнового найму (оренди);

визначити правову природу та зміст договору лізингу;

окреслити сферу застосування договору прокату.

Методологічна основа роботи ґрунтується на використанні таких методів, як діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (для визначення та поглиблення понятійного апарату “майновий найм”, “лізинг”); метод порівняння (використовувався для зіставлення поняття “безповоротна реалізація майна” та “передача майна у тимчасове користування”). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень врегульованості у законодавстві України відносин щодо порядку укладення, виконання та розірвання окремих договорів про передачумйна тимчасове користвання. Метод моделювання та прогнозування (застосовувався для формулювання конкретних пропозицій щодо встановленя максимальних (граничних) строків договору найму окремих видів майна) та інші. Конкретними методами дослідження були аналіз та синтез, що використовувались у роботі для дослідження правовідносин щодо укладення довгострокових лізингових договорів.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, трьох підрозділів, висновку та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНА ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ

При безповоротній реалізації майна воно переходить з власності (управління) одного суб'єкта у власність (управління) другого. Навпаки, при передачі майна у тимчасове користування власник зберігає своє право, але саме майно поступає в користування, а, як правило, і володіння іншої особи.

Оскільки безповоротна реалізація призводить до вибуття майна зі складу власності його колишнього власника, матеріальним об'єктом такої реалізації можуть бути речі, споживні і неспоживні, індивідуально визначені і визначені родовими ознаками [12, c. 247; 2, c. 189]. На відміну від цього при передачі майна в тимчасове користування власнику після закінчення терміну дії договору повинна бути повернена та ж сама річ. Тому матеріальним об'єктом зобов'язань такого роду можуть бути тільки індивідуально визначені і притому неспоживні речі [21, c. 365].

Виникнення зобов'язань по передачі майна в тимчасове користування обумовлено рядом причин.

По-перше, власник може в даний момент не має потреби у користуванні тим предметом, яким він володіє. Для відчуження ж речі необхідних передумов немає, бо з часом вона знадобиться самому власнику. Але разом з тим річ виявилася б омертвленою (іммобілізованою), якби закон не допускав її передачі навіть в тимчасове користування іншій особі.

По-друге, громадянин або організація, не будучи власником якої-небудь речі, іноді потребують її використовування лише епізодично. Зрозуміло, що при таких обставинах вони не стануть придбавати цю річ у власність. Але якби вони не могли отримати її навіть в тимчасове користування, відповідні їхній потребі зовсім не були б задоволені.

По-третє, потреба у використанні речі може бути тривалою або навіть постійною. Але і в таких випадках придбання її у власність іноді неможливе або економічно недоцільне [22, c. 524-525]. Наприклад, будівництво в місті великого багатоквартирного будинку і подальше його утримання групою осіб - задача складніша, ніж для держави, хоча