Такі об'єктивні чинники, що породжують необхідність виникнення зобов'язань з передачі майна в тимчасове користування іншої особи. Разом з тим економічні закони обумовлюють можливість, а у багатьох випадках необхідність встановлення цих зобов'язань на оплатних началах.

Річ в процесі її використання зношується (амортизується), втрачаючи певну частину своєї вартості, компенсацію якої має право вимагати власник, який тимчасово поступився правом користування майном іншій особі. Протягом цього ж періоду власник не може отримувати від речі її корисні природні властивості в цілях задоволення різних своїх потреб. Ці втрати також повинні бути йому компенсовані, щоб він зміг використати отриманий грошовий або інший еквівалент на придбання предметів, що відповідають його потребам в даний момент [32, c. 94].

Зі сказаного, звичайно, не випливає, що оплатність складає обов'язковий елемент всіх відносин такого роду. Навпаки, у нас широко поширено і безоплатне користування окремими видами майна. При цьому йдеться не тільки про товариську взаємодопомогу у відносинах між громадянами, але передусім про величезне коло випадків безоплатного надання до послуг населення різноманітного майна з громадських фондів. Більше того, навіть і при оплатному характері цих відносин сплачувана власнику винагорода далеко не завжди досягає розмірів, які компенсують знос речі і поступку користування нею.

Але як би не зростало значення безоплатності, до тих пір, поки зберігається закон вартості, а праця оплачується за її кількість та якість, не можуть втратити своєї вирішальної ролі еквівалентно-оплатні економічні зв'язки між індивідом і суспільством, між самими індивідами або їхніми організованими колективами. Цим визначається і роль оплатних відносин з передачі майна в тимчасове користування іншої особи. [34, c. 410]

Чинне законодавство в якості підстав виникнення зобов'язань з передачі майна у тимчасове користування передбачає два види договорів - майновий найм і найм житлового приміщення. Зустрічаються і такі терміни, як «оренда» (наприклад, здача в оренду складських приміщень) або «прокат» (наприклад, здача напрокат музичних інструментів). Нерідко відзначена термінологічна різноманітність відображає певну відмінність в регулюванні окремих відносин [20, c. 71]. Так, існують особливі правила роботи прокатних організацій, здача в оренду нежилих приміщень і т. п. Проте наявність окремих різновидів таких договорів не усуває корінної їх спільності як договорів майнового найму. В цьому сенсі терміни «майновий найм», «оренда», або «прокат» чи «лізинг», рівнозначні.

Договір майнового найму застосовується у відносинах між юридичними особами. В одних випадках (наприклад, при здачі в оренду тимчасово недіючого устаткування) він носить епізодичний характер; в інших же випадках основна або одна з основних задач даної юридичної особи в тому і полягає, щоб обслуговувати інші організації шляхом здачі ним майна в найм. Такі, наприклад, функції відділів виконкомів місцевих Рад, що здають в оренду складські, торгові і тому подібні приміщення [1, c. 159].

У відносинах між організаціями і громадянами договір майнового найму має істотне значення в сфері прокатного обслуговування населення музичними інструментами, мотоциклами і велосипедами, спортивним інвентарем, предметами домашнього побуту [26, c. 183]. Набагато рідше використовується в порядку найму майно громадян. Це буває у випадках здачі громадянами в оренду дачного або житлового приміщення для дитячого садка, передачі для організації публічних виставок унікальних творів живопису, скульптури, графіки і т. п.

Для відносин, обома учасниками яких є громадяни, майновий найм не має настільки істотного значення, оскільки передача одним громадянином свого майна в тимчасове користування іншому часто, як правило, виключає оплатність, яка становить обов'язковий елемент договору майнового найму. Застосування цього договору обмежується тут майже виключно наймом дачних приміщень, стягненням з піднаймачів житлової площі грошової винагороди за користування домашньою обстановкою наймача квартири і іншими аналогічними випадками.

На відміну від майнового найму договір найму житлового приміщення є договір між наймачем і власником (власником) будинку (квартири) про надання у тимчасове користування окремої квартири або кімнати. Оскільки в житлі може мати потребу як організація, так громадянин, то вони і можуть виступати як наймачі в цьому договорі, хто б не здавав житлове приміщення. Коли ж в оренду здається житловий будинок в цілому, її оформляють договором майнового, а не житлового найму. Цей же договір опосередковує здачу в оренду частини житлового будинку, якщо в якості орендаря виступає юридична особа, а не окремий громадянин [5, c. 78].

РОЗДІЛ 2.

ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ

2.1. Правова характеристика договору найму (оренди)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Договір найму є найпоширенішим зобов'язанням з передачі майна у користування. У главі 58 ЦК України врегульовуються відносини з договору найму [38].

Договір майнового найму відрізняється від інших (суміжних) цивільно-правових договорів такими ознаками:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове користування. Цим договір майнового найму відрізняється від договорів купівлі-продажу, міни, дарування, за якими одержувач майна стає його власником. Крім цього, оскільки користування майном за договором найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання наймач зобов'язаний повернути майно у тому самому стані, в якому він його одержав;

2) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом договору найму можуть бути:

річ, що визначена