3. У стадії досудового слідства встановлюють межі судового розгляду. Суд, розглядаючи кримінальну справу, не може вийти за межі обвинувачення, пред'явленого на досудовому слідстві. Винятки передбачено ст. 277 КПК.

Стадія досудового слідства має кримінально-правове та кримінально-процесуальне значення.

Кримінально-правове значення цієї стадії полягає в тому, що в ній здійснюється остаточна кваліфікація злочину:*

спочатку в протоколі затримання підозрюваного (якщо особу затримували) або в постанові про обрання запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення;*

потім у постанові про притягнення як обвинуваченого;*

потім в обвинувальному висновку [15, c. 73].

Кримінально-процесуальне значення стадії досудового слідства полягає в тому, що:

1) тільки після закінчення досудового слідства є можливим ефективний розгляд кримінальної справи в суді (за винятком справ приватного обвинувачення та справ із протокольною формою досудової підготовки матеріалів);

2) досудове слідство, "прийнявши естафету" від стадії порушення кримінальної справи, "не має права" звести нанівець досягнуті в ній результати процесуальної діяльності;

3) встановлюються межі судового розгляду справи.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Поряд із принципами кримінального процесу у стадії досудового слідства діють також основні положення, притаманні тільки для неї.

Основні положення досудового слідства - це встановлені законом (гл. 11 КПК) і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що відбивають характерні особливості досудового слідства як стадії процесу і визначають найістотніші вимоги, що пред'являються до порядку провадження слідчих дій і прийняття процесуальних рішень.

Про загальні для стадії досудового слідства положення вперше в 1951 р. зазначив М. А. Чельцов, який назвав їх "загальними умовами попереднього розслідування" [24, c. 31].

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законом, до них належать такі.

Своєчасний початок розслідування. Відповідно до ст. 113 КПК розслідування можна розпочинати тільки після порушення кримінальної справи. Як виняток у невідкладних випадках дозволяється до прийняття рішення про порушення кримінальної справи провести огляд місця події, щоб з'ясувати наявність підстави для такого рішення (ч. 2 ст. 190 КПК).

Слідчий (або особа, що провадить дізнання) зобов'язаний негайно почати розслідування у порушеній ним або переданій йому справі. Якщо справу порушив сам орган розслідування, то він виносить одну постанову про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження.

Без прийняття справи до свого провадження слідчим чи особою, що провадить дізнання, можливе часткове її розслідування у вигляді виконання окремих слідчих дій або навіть розслідування цілих епізодів злочинної діяльності: при виконанні окремого доручення особи, у провадженні якої знаходиться справа (ст. 118 КПК), при розслідуванні справи слідчою групою (бригадою). Без прийняття справи до свого провадження може виконувати частину слідчих дій прокурор, начальник слідчого підрозділу, начальник органу дізнання (ч. 2 ст. 114, п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК), черговий слідчий.

Якщо рішення про порушення кримінальної справи є правовою підставою для провадження розслідування, то рішення про прийняття справи до свого провадження є правовою підставою для її розслідування конкретною особою - слідчим чи особою, що провадить дізнання. З моменту його винесення ця особа набуває всіх передбачених законом повноважень щодо виконання у справі слідчих та інших процесуальних дій, і на неї лягає особиста відповідальність за їх своєчасне проведення, за всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи, прийняття законних та обґрунтованих рішень, забезпечення прав і законних інтересів громадян, що залучаються до розслідування [20, c. 185].

З вимогою своєчасного початку розслідування пов'язане й положення в КПК (ч. 4 ст. 114 КПК) про те, що слідчий має право приступити до провадження попереднього слідства, не чекаючи виконання органом дізнання дій, передбачених ст. 104 КПК, і закінчення 10-денного строку дізнання.

Підслідність кримінальних справ. Підслідність - це сукупність встановлених законом ознак кримінальних справ, відповідно до яких встановлюється конкретний слідчий орган, компетентний проваджувати досудове слідство.

Розрізняють предметну (родову), персональну, альтернативну, територіальну підслідність та підслідність за зв'язком справ.

За предметною підслідністю залежно від характеру злочину і його кваліфікації розмежовується компетенція слідчих органів і визначається, хто з них буде проваджувати розслідування: слідчі прокуратури, МВС, податкової міліції чи служби безпеки.

Слідчими органів Служби безпеки України провадиться розслідування злочинів проти основ національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, справи щодо контрабанди, терористичних актів та інших тяжких злочинів, визначених у законі.

Слідчим прокуратури підслідні справи про злочини проти життя, прав і свобод людини, проти правосуддя, встановленого порядку несення військової служби, злочини у сфері службової діяльності та інші найбільш тяжкі злочини.

Слідчим органів внутрішніх справ підслідні переважно справи про злочини проти власності і та в сфері господарської діяльності, злочини проти здоров’я, честі і гідності і особи, громадської безпеки, порядку і моральності, злочини проти довкілля та деякі інші злочини.

За персональною підслідністю обов’язок розслідування покладається на слідчий орган залежно від суб’єкта злочину.

Слідчим прокуратури, виходячи із суб'єкта злочину, підслідні справи про злочини:

- вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", та особами, посади яких віднесено до 1 - 3 категорії посад;

- вчинені працівниками правоохоронних органів.

Слідчим МВС України підслідні всі справи по обвинуваченню неповнолітніх.

Альтернативна підслідність означає, що досудове слідство за встановленим у законі правилом провадиться тим органом, який виявив злочин та порушив кримінальну справу щодо певної особи [17, c. 59].

Наприклад, ст. 112 КПК України розслідування злочину, передбаченого ст. 209 КК України (легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), відносить до підслідності одночасно і слідчих СБУ, і слідчих прокуратури, і