3.2. Етапи досудового слідства

Найвдалішою є періодизація стадії досудового слідства, яку запропонували М. М. Михеєнко, В. Т. Hop та В. П. Шибіко. На думку цих учених, є 4 етапи цієї стадії:

1) провадження після порушення справи невідкладних та інших слідчих дій для з'ясування події злочину та участі в ньому конкретної особи;

2) виконання процесуальних дій, пов'язаних із притягненням особи як обвинуваченого, пред'явленням їй обвинувачення, її допитом, застосуванням до неї запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу (усунення обвинуваченого від посади тощо);

3) збирання й перевірка всіх інших необхідних доказів, які підтверджують або спростовують обвинувачення, обтяжують чи пом'якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого;

4) виконання процесуальних дій, пов'язаних із закінченням розслідування, зі складанням відповідного підсумкового процесуального документа й належним спрямуванням справи.

За результатами провадження на стадії досудового слідства приймають два види рішень:

1) про направлення справи до прокурора із:*

обвинувальним висновком (ст. 225 КПК);*

постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 417 КПК);*

постановою про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 7-3, ч. 1 ст. 9 КПК; ч. 1 ст. 97 КК);*

постановою про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із:

- зміною обстановки (ст. 7 КПК; ст. 48 КК);

- дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК; ст. 45 КК);

- примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим (ст. 8 КПК; ст. 46 КК);

- переданням особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст. 10 КПК; ст. 47 КК);

- закінченням строків давності (ст. 11-1 КПК; ст. 49 КК);

2) про закриття кримінальної справи (ст. 213 КПК). Це рішення приймають:*

за наявності підстав, зазначених у ст. 6 КПК;*

за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Кожне із зазначених рішень буде розглянуто далі у відповідних лекціях [19, c. 156].

ВИСНОВОК

Отже, аналіз основних положень, викладених у даній роботі дозволяє зробити наступні висновки.

Процес боротьби зі злочинністю та викорінення всіх її детермінант, відновлення порушеного права та забезпечення законних прав та інтересів людини і громадянина, вимагають проведення справедливого правосуддя, що регламентується нормами кримінального процесу. Досудове слідство, як одна із невід’ємних частин кримінального процесу, повинно бути всебічним, повним, об’єктивним, та має проводитись суворо в межах кримінально-процесуального закону. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України у главі 11 встановлює положення досудового слідства, що відображають характерні риси та особливості досудового слідства як стадії і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, раціонального, всебічного, повного, та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Досудове слідство - кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих та інших процесуальних дій і самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створенні умов для здійснення справедливого правосуддя.

Загальними умовами досудового слідства є: слідчі органи здійснюють свої повноваження незалежно від якогось відомчого або місцевого впливу; досудове слідство ведеться на принципах справедливості, гуманізму, рівноправності громадян перед законом, незалежно від соціального, національного і расового походження, майнового, службового або іншого положення, віросповідання і політичних переконань; запобіжні заходи застосовуються у випадках крайньої необхідності, коли при цьому шкода, що запобігається, явно більша від тієї, що заподіюється застосуванням примусових заходів.

Основними завданнями досудового слідства є: 1) швидке й повне розкриття злочинів; 2) викриття винних; 3) забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності; 4) забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином громадянам, юридичним особам і державі; 5) виявлення та усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів.

На сьогоднішній день теоретична база досудового слідства є досить виваженою і чіткою, проте на практиці непоодинокі випадки нехтування та обхід норм кримінального судочинства. Так, зокрема зустрічаються випадки порушення підслідності кримінальних справ, недотримання строків досудового слідства, неефективного відомчого контролю за дотримання законності в діяльності органів досудового слідства, створення і діяльність слідчо-оперативні групи не регламентовані чинним кримінально-процесуальним законодавством, Кодекс передбачає не повне коло науково-технічних засобів, хоча в них є потреба і вони активно використовуються.

Враховуючи зазначене, у процесі створення нового Кримінально-процесуального кодексу необхідно вирішити проблеми створення ефективної системи досудового слідства, від якої залежить міцність фундаменту для сучасної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення ефективності кримінального судочинства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України від 28.06.1996 р. [http://www.rada.gov.ua/].

Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) (ВВР, 1961, № 2 ст. 152.)

Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року. [http://www.rada.gov.ua/].

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 52, ст. 490)

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 22, ст. 303)

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06 1993 р. ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 35, ст. 358)

Даневский В. П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. - К., 2003. – 186 с.

Джига М. В., Лук'янець С. І. Довідник слідчого-початківця з питань кримінального процесу: Навч.-практ. посіб. - К., 2000. – 312