Даний спосіб захисту орієнтований лише на застосування до масових поширень інформації, якою порушуються особисті немайнові права. До таких масових поширень законодавець відносить публікації в газетах, книгах, розміщення цієї інформації в кінофільмах, телепередачах тощо.

Враховуючи стадійність у поширенні інформації законодавець виділяє два підвиди даного способу захисту з різними правовими наслідками його застосування:

а) у випадку, коли особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до випуску у світ, то вважається, що ця інформація зазнала поширення в межах осіб, які ведуть ці підготовчі роботи. І тому, зважаючи на невелику зону поширення інформації, суд може заборонити випуск зазначених друкованих видань чи кіно-, телепродукції у світ до усунення порушення особистого немайнового прав. Так, наприклад, коли в передачі поширено відомості, які розкривають таємницю особистого життя, то фізична особа, особисте немайнове право якої порушене, дізнавшись про це, має право вимагати демонтувати запис цієї передачі перед випуском її в ефір. Однак слід зауважити, що не завжди застосування цього способу захисту може бути невигідним в майновому плані порушнику цього права. В окремих випадках законодавець встановлює також і покладення певних негативних наслідків на особу, особисті немайнові права якої порушуються. Так, наприклад, коли фізична особа знялась за власною згодою на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, то вона може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя, тільки за умови відшкодування всіх витрат, пов’язаних Із демонтажем виставки чи запису (ст, 307 ЦК).

б) у випадку, коли особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які випущені у світ, то вважається, що ця інформація набула широкого поширення, яке доволі важко піддається контролю. І тому в цьому випадку суд може вдатися до двох способів захисту. Так, за умови, що поширення вказаної продукції у світ є незначним, і переважна більшість її контрольована, наприклад, коли випустили тираж книги, і в продаж пішла тільки незначна частина накладу, то в цьому випадку суд має право заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення. Але бувають випадки, коли усунення цього порушення фактично неможливе, то в цьому випадку суд може постановити рішення, за яким зобов’язати вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Однак, як правило, у випадку, коли зазначені носії Інформації виходять у світ, то вже доволі важко відстежувати їх переміщення, а особливо це стосується газет, які реалізуються вроздріб, кінофільмів, телепередач, інформації, яка поширюється через комп’ютерну мережу Іnternet. Тому за доцільне уявляється застосовувати цей спосіб захисту у сукупності з іншими, наприклад, спростуванням, відшкодуванням майнової та/або моральної шкоди тощо.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження основних положень щодо особистих немайнових прав в цивільному праві, аналіз сучасних, у тому числі й зарубіжних, теоретичних розробок у цій сфері, законодавчої та судової практики демонструють їх складність, комплексність, функціональну залежність від внутрішньої і міжнародної соціально-економічної ситуації, стану розвитку цивільного законодавства, теоретичних підходів у цій сфері й інших чинників. Тому в цивільному законодавстві України важливо враховувати наступне.

Особисті немайнові права в цивільно-правовому значенні є врегульованими нормами правами зв’язку між певними суб’єктами з приводу особистих немайнових благ. Отже, особисті немайнові права в цивільному праві – це суб’єктивні права громадян, виникаючі унаслідок регулювання нормами цивільного права особистих немайнових відносин, не пов’язаних з майновими.

Особисті немайнові права в цивільному праві є самостійним видом суб’єктивних прав, виконують роль правового засобу забезпечення особистої (індивідуальної) сфери громадянина від стороннього втручання і вимагають застосування цивільно-правових інструментів їх регулювання. Право на захист особистих немайнових прав – це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

а) вимагати непорушення цих прав;

б) вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;

в) вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.

Законодавець наділяє особу можливістю застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб;

а) загальні способи захисту, перелік та способи застосування яких встановлені главою 3 ЦК;

б) спеціальні способи захисту, які встановлюють конкретно для певної категорії прав у цілому та для конкретного права зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бірюков І.А., Заіка Ю.І., Співак В.Н., Цивільне право України. Загальна частина. Підручник. – К.; Наукова думка. 2000. – 304с.

Гражданский кодекс Украины. (Научно-практический комментарий). – Харьков: Право, 1999. – 644 с.

Гражданское право. Учебник. Часть 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого. М.: Проспект, 1997. – 338 с.

Гражданское право: В 2-х т. Т. 2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Прогресс, 1994. – 517 с.

Ємельянов В.П. Цивільне право України – Х: Консул, 2000р. – 242 c.

Жакенов В.А. Личные неимущественные права в советском гражданском законодательстве и их социальное значение: Автореф. дис….канд. юрид. наук.––М., 1984. – 20 c.

Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.1992 р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991р. // База даних НАУ-ЕКСПЕРТ.

Конвенція про захист прав і свобод