Можливість участі в статутному фонді юридичної особи правами на товарний знак може зіткнутися ще з однією специфічною, властивою тільки даному об'єкту проблемою. Її причина корениться в можливості трансформації знака в загальновживаний. Згідно п. 2 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” не можуть отримати правову охорону позначення, є загальновживаними, як позначення товарів і послуг певного виду. А у разі перетворення зареєстрованого товарного знака в загальновживане позначення дія свідоцтва припиняється на підставі рішення суду відповідно до п. 3 ст. 18 вказаного Закону. Складається парадокс: з одного боку, кожен суб'єкт підприємницької діяльності прагне завоювати максимально можливі позиції на ринку відповідного товару, використовуючи для розпізнавання споживачами своєї продукції певні символічні позначення, а з іншого – у разі успішного просування товару завжди існує небезпека перетворення знака в загальновідомий, що спричинить втрату ним правової охорони з боку держави. Якщо право на такий товарний знак вже стало об'єктом внеску до статутного фонду, то подібний внесок позбавиться можливості виконувати покладені на нього функції. Фактично юридична особа позбавиться всіх переваг, використання яких і було метою при залученні до статутного фонду як внесок права на товарний знак, а відповідний нематеріальний актив втратить свою здатність приносити прибутки ще до закінчення повного терміну амортизації [2, c. 175]. Питання про те, які правові наслідки спричинить перетворення товарного знака в загальновживане позначення як для самої юридичної особи, так і для учасника, що передав такий внесок, вирішити в рамках чинного законодавства неможливо. В Україні навіть не встановлені правила визнання товарного знака загальновживаним і не визначено, в компетенцію якого органу входить розгляд даного питання.

ВИСНОВКИ

Отже, виходячи з викладеного у роботі матеріалу можна дійти висновку про те, що патентне і авторське право охороняють права споживача лише в непрямій формі, тоді як товарні знаки і знаки обслуговування безпосередньо служать інтересам споживача. Важливим аспектом ціни товару є можливість для споживача визначити ті якості і властивості, які йому потрібні. Виробники товару, що має товарний знак, сильно зацікавлені в тому, щоб підтримувати високий стандарт якості. Тому, коли споживач знаходить товарний знак з потрібними йому характеристиками, йому вже не потрібно витрачати зусилля ні на які додаткові пошуки.

Права на товарні знаки в умовах інтенсивного розвитку ринкової економіки стали одними із найпопулярніших інтелектуальних продуктів. Проте вітчизняне законодавство залишає неврегульованим правове поле їх залучення в товарообіг, абсолютно обходить особливості використання подібних об'єктів. Тому стоїть гостра потреба розробки правового матеріалу і для такої форми інвестування права на товарний знак, як участь в статутному фонді юридичних осіб.

Згідно чинного законодавства торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

На даному етапі постала гостра потреба привести у відповідність чинне законодавство з новим цивільним кодексом України. Проте в законі мають бути чітко визначені підстави припинення чинності виключного права на фірмове найменування. Передусім чинність права на фірмове найменування має припинятися у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, відмовою від даного фірмового найменування. Закон може визначити й інші підстави припинення чинності фірмового найменування.

В законі має бути встановлена цивільно-правова відповідальність за порушення виключного права на використання фірмового найменування. Юридична особа, яка неправомірно використала чуже фірмове найменування (фірму) має бути зобов'язана припинити його використання і відшкодувати потерпілому заподіяні збитки в повному обсязі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бірюков І.А., Заіка Ю.І., Співак В.Н., Цивільне право України. Загальна частина. Підручник. – К.; Наукова думка. 2000. – 304 с.

Боброва Д.В., Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України: Підручн. - К., 2004. – 864 с.

Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб, 1999. – 190 c.

Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. Под общей ред. Илларионовой Т.И., Гонгало Б.М., Плетнева В.А. –М.: Издательская группа Норма-Инфра, 1998.- 464 с.

Гражданское право. Учебник. В 2-х т. Т.1. / отв.ред. Е.А.Суханов. – М.: БЕК, 2000. – 517 c.

Гражданское право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М., 1998. – Ч. 2. – 536 с.

Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Юридический мир. – 2000. - № 3.

Ємельянов В.П. Цивільне право України – Х: Консул, 2000 р. – 242 c.

Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 року № 752-XIV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 32, ст.267).

Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 року № 3689-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 7, ст. 36).

Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 26 червня 1996 р. за № 254К - 96 ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

Мельник О.М. Проблеми правової охорони знаків для товарів і послуг в Україні / Дис... канд.юрид.наук. – К., 1999. – 19 c.

Мошинська Н. Як одержати свідоцтво на знак для товарів і послуг // Закон і бізнес. - № 20. – 1995. – 17 травня.

Мэггс П.Б.,