Право на такий засіб індивідуалізації, як найменування походження товару, що належить до числа виняткових прав, безперечно, не є абсолютним. В.А.Дозорцев відносить право на даний об'єкт, як і право на колективний товарний знак, до такої гілки абсолютних прав як ослаблені виняткові, квазі-абсолютні права [7, c. 36]. Особа, що зареєструвала подібний об'єкт і володіє правом на його використання, не перетворюється на його монопольного власника. Дане положення підтверджується п. 2 ст. 17 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів”: „Реєстрація права на використання кваліфікованої вказівки походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання», — а також підп. „а” ч. 1 п. 7 цієї ж статті, що забороняє видавати ліцензію на використання кваліфікованої вказівки походження товару. Тому право на використання найменування місця походження товару не може виступати як внесок до статутного фонду юридичних осіб [9].

Знижує здатність засобів індивідуалізації бути залученими в товарний оборот і такий критерій, як універсальність, під яким розуміється здатність об'єктів промислової власності бути відчужуваними, що відособляються від інших інтелектуальних продуктів і суб'єктів. Дана ознака ослабляє оборотоздатність фірмових найменувань, які найтіснішим чином були пов'язані з тим підприємством, позначенню і виділенню якого вони покликані служити. Право на фірму не може бути відчужене окремо від підприємства. Якщо підприємство переходить до нового власника, то він може користуватися колишньою фірмою підприємства тільки з відома колишнього власника або його правонаступників і тільки з умовою вказівки на попереднього власника. Іншими словами, право на фірмове найменування у зв'язку з виконуваною їм функцією індивідуалізації учасника цивільного обороту є, за загальним правилом, невідчужуваним від суб'єкта — юридичної особи. Таким чином, даний об'єкт промислової власності володіє обмеженою оборотоздатністю.

На підставі загального аналізу прав на засоби індивідуалізації за критеріями оборотоздатності об'єктів промислової власності можна зробити наступний висновок: здатністю брати участь в статутному капіталі господарського суспільства володіє тільки право на товарний знак; права на фірмове найменування і найменування місця походження товару слід виключити з допустимих об'єктів вкладення. Саме тому вивчення особливостей правового регулювання захисту прав на знаки для товарів і послуг займає особливе місце серед інших засобів індивідуалізації.

РОЗДІЛ 2. ОХОРОНА ПРАВ НА ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

2.1. Поняття, сутність та функції товарного знаку

В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. При перевищенні виробництва товарів і наданні послуг над попитом споживачів гостро постає питання певної індивідуалізації їх. Товари і послуги, що виробляються (надаються) різними підприємцями, завжди відрізняються характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються вищою якістю тощо. Тут споживачеві допомагають знаки для товарів і послуг, або товарні знаки.

Товарний знак — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого. Продукт у цьому разі вживається у значенні товар, тобто все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак, аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений товарними знаками, оскільки, знаючи товарні знаки тієї чи іншої фірми, покупець може судити про якість та інші характеристики товару. Товарні знаки, зокрема, мають важливе значення для товарів народного споживання, у тому числі і для тих, які вживаються у домашньому господарстві. До товарного знака дуже близький знак обслуговування. Він має своїм призначенням розрізняти сервіс різних підприємств. До сервісу входять, наприклад, надання автомобілів в оренду, організація туристичних мандрівок, підготовка різного роду оглядів і т. п. Економічна роль сервісу останніми роками зростає, тому знаки обслуговування набувають дедалі більшого значення [14, c. 78].

В міжнародній практиці існують два специфічні види знаків: колективні знаки і сертифікатні знаки. Колективний знак належить групі або асоціації підприємств, і користуватися ним можуть тільки члени цієї групи або асоціації. Колективні знаки служать для позначення характерних властивостей продуктів, що випускаються цими підприємствами, зокрема на відповідність певним стандартам якості. Сертифікатні знаки мають те саме призначення, що й колективні, але користуються ними не тільки члени певної групи або асоціації підприємств, а й інші підприємства, якщо вони додержуються встановлених вимог.

У світі немає країн, де б не застосовувались товарні знаки і де б вони не захищались. Виключне право на використання товарних знаків, як правило, дістають шляхом їх реєстрації, але в деяких країнах це виключне право закріплюється фактом першого використання знака [24, c. 61].

Товарні знаки виконують в основному чотири функції:

1) вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті; 2) вказівка на походження товару або послуг; 3) вказівка на певну якість товарів і послуг; 4) рекламування даного товару і послуг.

Як уже зазначалося, товарний знак виокремлює товари і послуги конкретного підприємства серед інших подібних. Це допомагає володільцю знака у продажу товару або наданні послуг, а покупцеві