рішення виносяться тільки ті постанови суду першої інстанції, якими вирішується цивільна справа по суті, у зв'язку з чим включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, не допускається. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження або закриття провадження у них, залишення без розгляду тощо. Вирішення таких питань викладається у самостійній процесуальній формі ухвал (статті 208, 210 ЦПК України), які можуть постановлятися водночас з рішенням.
Порядок ухвалення рішення передбачений статтями 18, 19, 195, 196, 208, 209 ЦПК України. Суди України ухвалюють рішення іменем України негайно після розгляду справи, більшістю голосів суддів, які входять до складу суду у даній справі.
Рішення суду ухвалюється у нарадчій кімнаті з додержанням її таємниці — ніхто не має права бути присутнім у ній, крім складу суду у даній справі. Суддям забороняється розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті (ст. 196 ЦПК України).
Ухвалене рішення виготовляється на спеціальному бланку у письмовій формі головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи, підписується всім складом суду і скріплюється печаткою суду. Виправлення у рішенні можуть бути застережені перед підписом суддів.
Ухвалене судом рішення проголошується прилюдно, крім рішень про усиновлення дітей тощо (ст. 6 ЦПК України). Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ч. 1 ст. 218 ЦПК України).
Сторонам та особам, які брали участь у справі, що не були присутні у судовому засіданні при її розгляді, суд надсилає копії рішення протягом п'яти днів з дня його проголошення. На вимогу інших осіб, які брали участь у справі, суд видає копії судового рішення не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення (частини 2, 3 ст. 222 ЦПК України) [25, c. 138] Шиманович О.М. Проблема сутності (юридичної природи) судового рішення в цивільному процесуальному праві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К.: “Київський університет”, 2004. – Випуск 62. – С.138..
РОЗДІЛ 4.
ВИПРАВЛЕННЯ НЕДОЛІКІВ РІШЕННЯ СУДОМ, ЩО ЙОГО УХВАЛИВ
Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не має права сам його змінити або скасувати (ч. 2 ст. 218 ЦПК України). Допущені у ньому помилки, внаслідок яких воно стає незаконним та необґрунтованим, є підставою для зміни і скасування рішення в апеляційному і касаційному порядку (статті 309, 341 ЦПК України) та у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами (статті 354, 359, 361 ЦПК України).
Деякі недоліки судового рішення можуть бути у точно передбачених законом випадках усунені судом, який ухвалив рішення, одним із трьох способів: виправлення описки і арифметичної помилки; ухвалення додаткового рішення; роз'яснення рішення (статті 219-221 ЦПК України).
Встановленню такого правила сприяли суб'єктивні й об'єктивні фактори. Суб'єктивні — правильно такі виправлення може зробити лише суд, який розглядав справу по суті. Неточність і незрозумілість висловлювань у рішенні може пояснити тільки той суд, який допустив такий недолік. Повну відповідь на позовну вимогу, у якій не було ухвалене рішення, може правильно зробити той суд, який її розглядав. Лише суд, який розглядав справу і вирішив питання про право, може точно визначити розмір присудженого, оскільки вирішення цих питань залежить одне від одного.
Об'єктивні — правова вимога, заново розв'язана судом, не вирішується визначеними законом способами виправлення недоліків рішення. Вона тільки роз'яснюється і уточнюється або вирішується певна її частина, що пов'язана з правовою вимогою, або ж робиться лише відповідь з приводу розв'язання вимоги, яка помилково не була включена до резолютивної частини рішення [10, c. 67] Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права — М , 1979. – C. 67..
Виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні (ст. 219 ЦПК України). Опискою називається зроблена судом механічна помилка у визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення тощо. Помилкою — неправильність у діях і висновках. Це — допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків неточність у рішенні суду при визначенні суми, яка підлягає стягненню. Тому наявність арифметичних помилок ґрунтується на цифрових даних, що були предметом вимог сторін та дослідження суду.
Суд може з власної ініціативи чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, розпочати розгляд питання про виправлення описок і арифметичних помилок.
Подача заяви до суду про виправлення описки і арифметичної помилки у ЦПК України ніякими процесуальними строками не обмежена, але судова практика дотримується правила, за яким питання про внесення виправлення може бути вирішено судом, якщо рішення не виконано і не пропущено встановлений законом строк для виконання. Стаття 21 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає три роки [4] Закон України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року № 606-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207..
Розгляд питання провадиться у судовому засіданні з додержанням порядку розгляду цивільних справ. У судове засідання викликаються особи, які брали участь у справі, але їх неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлення. Вони можуть користуватися належними їм правами з урахуванням специфіки предмета судового розгляду. Результати розгляду вимоги про виправлення описки чи арифметичної помилки закріплюються у постановленій судом ухвалі, яка може бути оскаржена (п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Ухваленням додаткового рішення (ст. 220 ЦПК України) виправляється порушення вимоги вичерпності, якій має відповідати судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України додаткове