Суб'єктивні межі законної сили судового рішення визначаються його дією щодо осіб: сторін та інших осіб, які брали участь у справі, та їх правонаступників у частині неспростовності, виключності і преюдиціальності.

Здійсненність поширюється на матеріально заінтересованих осіб — сторін, третіх осіб із самостійними вимогами, їх правонаступників, а також заявників і заінтересованих осіб у справах, що виникають з окремого провадження.

РОЗДІЛ 6.

УХВАЛИ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалами вирішуються питання, пов'язані з рухом провадження у справі в суді першої інстанції, різні клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (ч. 2 ст. 208 ЦПК України).

Ухвалами суду першої інстанції вирішуються питання, спрямовані на виникнення, розвиток або припинення цивільних процесуальних правовідносин, на створення належних умов для всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення справи, на реалізацію і захист процесуальних прав суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.

Для виявлення специфіки ухвал у юридичній літературі наводиться їх класифікація за різними підставами.

Залежно від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі, вони поділяються на такі види:

а) ухвали, спрямовані на відкриття провадження у справі (ч. З ст. 122 ЦПК України), а також в питаннях виправлення описки і арифметичної помилки (ст. 219 ЦПК України); ухвали про роз'яснення рішення (ст. 221 ЦПК), скасування обмеження дієздатності або поновлення громадянина у дієздатності (частини 2, 3 ст. 241 ЦПК України);

б) ухвали, які забезпечують розвиток процесу у справі, — ними вирішуються окремі процесуальні питання, які виникають під час підготовки справи до розгляду, вирішення судом справи і виконання судового рішення — про притягнення або вступ у справу співучасників, третіх осіб, органів державного управління, про залучення додаткових доказів, призначення експертизи, відкладення розгляду у справі тощо (статті 36, 143, 222, 239 ЦПК України);

в) ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу у справі (перетинальні) або подальшому його розвитку (заключні). Перетинальні — ухвали про відмову у прийнятті заяви (ст. 122 ЦПК України), зупинення провадження у справі (статті 201-204 ЦПК України), залишення заяви без руху (ст. 121 ЦПК України); заключними ухвалами закінчується провадження у справі (статті 205-206 ЦПК України), залишення позову без розгляду (ст. 207 ЦПК України);

г) ухвали по застосуванню санкцій за цивільні процесуальні правопорушення — заходів процесуального примусу (статті 91-94 ЦПК України), про притягнення до кримінальної відповідальності (статті 50, 53, 55 ЦПК України);

ґ) ухвали, які сигналізують про порушення законності та істотні недоліки у роботі підприємств, установ, організацій, з метою вжиття заходів до їх усунення — окремі ухвали (ст. 211 ЦПК України) [26, c. 16] Шиманович О.М. Судові постанови у цивільному процесі України (на матеріалі рішень і ухвал суду першої інстанції). Автореферат дис... к.ю.н., К., 2005. – C. 16..

Залежно від суб'єктів, які постановили ухвалу, їх поділяють на одноособові і колегіальні — все залежить від того, у якому складі розглядається справа. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України суддя одноособово по першій інстанції розглядає всі цивільні справи, підвідомчі суду. Колегіально, у складі одного судді і двох народних засідателів, розглядаються справи, передбачені нормами ЦПК України (ч. 4 ст. 234). Отже, при розгляді справи колегіально, ухвали приймаються також колегіально. Але питання, пов'язані з рухом справи у суді, діями судді щодо підготовки справи, виконанням судових рішень, вирішуються суддею одноособово, крім випадків, коли вони виникають у судовому засіданні під час розгляду справи у колегіальному складі суддів.

За процесуальною формою втілення ухвали поділяються на самостійні і журнальні.

Суд постановляє у нарадчій кімнаті самостійні ухвали, які втілюються у письмову форму окремого процесуального документа, підписуються всім складом суду і приєднуються до справи (закриття провадження у справі — ст. 209 ЦПК України).

Журнальні ухвали з окремих нескладних питань суд постановляє, не виходячи до нарадчої кімнати. Вони заносяться до журналу судового засідання (про порядок допиту свідків, експертів і дослідження інших доказів — ст. 177, ч. 5 ст. 209 ЦПК України).

За змістом ухвала, постановлена як окремий документ, повинна містити: час і місце постановлення; найменування та склад суду, прізвище секретаря судового засідання; назву осіб, які беруть участь у справі, і предмета спору; суть питання, що розв'язується; мотиви, з яких суд дійшов висновків і закон, яким він керувався, постановляючи ухвалу; висновок суду; порядок і строк оскарження ухвали (ч. 1 ст. 210 ЦПК України).

Ухвала, яка постановляється судом не у нарадчій кімнаті, за змістом повинна містити: суть питання, яке розв'язується; мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким він керувався, постановляючи ухвалу; висновок суду (ч. 2 ст. 210 ЦПК України).

Всі ухвали оголошуються одразу після їх постановлення. Питання про те, чи набирають вони законної сили, умови і порядок набрання, правові наслідки законної сили, ЦПК України окремо не врегульовані. В теорії цивільного процесу щодо цього існують різні думки.

Аналіз норм ЦПК України свідчить, що всі ухвали набирають законної сили, але деякі з них, які підлягають самостійному оскарженню (ст. 293 ЦПК України), після закінчення п'яти днів з дня проголошення ухвали, встановлених для подання заяви про апеляційне оскарження і десяти днів після подання заяви, встановлених для подання апеляційної скарги (ч. 2 ст. 294 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги — ухвала суду першої інстанції набуває законної сили з дня її розгляду