ПЛАН

Вступ

Розділ I. Поняття тілесних ушкоджень та їх класифікація

1.1. Тяжке тілесне ушкодження.

1.2. Тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

1.3. Легке тілесне ушкодження.

1.4. Поняття побоїв та мордування.

Розділ II. Відповідальність за заподіяння умисних ушкоджень, побоїв та мордування.

2.1. Умисне заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побоїв та мордувань.

2.2. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, від вбивства з необережності.

2.3. Відмінність тяжкого тілесного ушкодження від замаху на вбивство.

Розділ III. Обставини, що пом’якшують відповідальність.

3.1. Заподіяння тяжкого або середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання.

3.2. Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

3.3. Заподіяння тілесних ушкоджень з необережності.

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Конституція України проголосила життя, здоров’я, честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю. На охороні цієї цінності стоїть кримінальне право, яке передбачає найсуворішу – кримінальну - відповідальність за неправомірне посягання на такі цінності. В цій роботі я розглядаю відповідальність за злочини, що посягають на життя і здоров’я особи, склади которих передбачено в главі 3 кримінального кодексу України. Злочинами проти здоров’я називають суспільно-небезпечні навмисні чи необережні діяння у формі дій або бездіяльності, спрямовані на завдання шкоди іншій особі. Кримінально-правова охорона життя і здоров’я має універсальних характер, вона не залежить від суспільних ознак особи потерпілого. Кримінальний закон однаковою мірою охороняє здоров’я як юнака, так і безнадійно хворого, героя і завзятого злочинця.

Чи актуальна ця тема в сучасних умовах життя? Так, адже тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості завдаються споконвіку, за різних умов і обставин. У нашому житті вони неодмінно присутні в побуті, неодмінно супроводжують різноманітні злочини і правопорушення, завдаються умисно чи з необережності. Головне покликання нашого кримінального закону – виправдати правомірне заподіяння ушкоджень і покарати злочинця згідно нашого почуття справедливості.

Сучасна криміногенна ситуація і низький культурний рівень життя обумовлює поширеність такого суспільно-небезпечного діяння. І тому детальне вивчення цієї теми є необхідною і корисною діяльністю будь-якого правоохоронця.

ПОНЯТТЯ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Тілесним ушкодженням з медичної точки зору вважається порушення анатомічної будови тканини або фізіологічної функції організму, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних. В медицині ушкодження (травми) класифікують в залежності від:

наслідків (смертельні і несмертельні);

морфологічних і фізіологічних ознак дії на організм (анатомічні – крововиливи, садна, рани, переломи та тріщини, вивихи, ушкодження внутрішніх органів з порушенням їх цілості чи без неї і т. д.; функціональні – біль, струс окремих органів чи всього організму, шок).

чинників зовнішнього середовища, які діяли на організм (фізичні – ушкодження, спричинені тупими та гострими предметами, вогнепальнею зброєю, дією крайніх температур, всі види механічної асфіксії, ураження електричним струмом і т. д.; хімічні – отруєння, хімічні опіки; біологічні – інфекційні та бактеріальні; психічні – стрес, переляк, дії чи бездіяльність, що спричинили сильне душевне хвилювання й справили негативний вплив на здоров’я В.В. Білкун, Л.Л. Голубович. Судова медицина. Підручник для студентів медицинських вузів. – К.:Юрінком Інтер, 1999. с. 144..

З точки зору теорії кримінального права, тілесним ушкодженням визнається протиправне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, якою порушена анатомічна цілісність чи фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, п. 1.2.. Тілесні ушкодження мають зовнішній прояв – рани, переломи, розриви шкіри – і така шкода може бути визначена.

Класифікація тілесних ушкоджень.

За ступенем тяжкості розрізняють:

тяжкі тілесні ушкодження;

тілесні ушкодження середньої тяжкості;

легкі тілесні ушкодження.

Кожний ступінь тяжкості тілесних ушкоджень має свої ознаки. Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначається судово-медичною експертизою згідно Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів на основі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. Згідно цих Правил, характер і ступінь тяжкості ушкоджень визначають за трьома критеріями:

патологічний – визначає небезпечність тілесних ушкоджень для життя в момент їх заподіяння, а також характер і ступінь порушення цілості і функцій тканин чи органів та тривалість впливу цих порушень на стан здоров’я.

економічний – визначає ступінь втрати працездатності.

естетичний – визначає знівечення обличчя потерпілого.

З цих критеріїв патологічний є головним, а два інші – додатковими.

Тяжке тілесне ушкодження. Згідно закону (КК України, ст. 101), тяжким тілесним ушкодженням визнається ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння або таке, що спричинило втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не меньше, ніж на одну третину, або переривання вагітності, або непоправне знівечення обличчя. Таким чином, можна виділити наступні ознаки тяжкого тілесного ушкодження:

небезпечність для життя в момент заподіяння, або

втрата будь-якого органу чи його функцій, або

переривання вагітності (незалежно від строків), або

спричинення психічної хвороби (незалежно від можливості одужання), або

непоправне знівечення обличчя, або

розлад здоров’я, пов’язаний із стійкою втратою працездатності більше, ніж на третину.

Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Необхідною умовою є причинно-наслідковий зв’язок між заподіяним ушкодженням і небезпечним для життя станом. До таких ушкоджень відносяться:

а) проникаючі ушкодження будь-якої порожнини тіла (черепної, грудної чи