Правнича термінологія у документах міжнародного приватного та митного права

Лексика (від грец. — словесний, словниковий) — сукупність слів мови, діалекту або відповідної сфери вживання.

У даній роботі я коротко висвітлюю такі поняття, як–

лексика сучасної мови за походженням; –

типи лексичних значень;–

характеристика лексики мови за використанням.

У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку цієї мови, власне українські та запозичені з інших мов. Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження. Вони поширені у певних фонетичних та словотворчих видозмінах майже в усіх європейських мовах.

Українська лексика — це слова, що витворилися після розпаду східнослов’янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах. Вони складають основу української лексики і формують національні ознаки мови.

Українська мова запозичувала з інших мов слова та окремі елементи. Запозичення йшли усним та писемним шляхом і в різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови й стали цілком українськими словами. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало.

Потрапляючи в українську мову, іншомовні слова відповідно засвоюються, підпорядковуються її графічній, граматичній та звуковій системам. Вони пристосовуються до українського правопису і передаючись українськими літерами.

З погляду використання українська лексика є розгалуженою системою лексичних шарів, кожен з яких об’єднує в собі слова певної сфери використання або призначення у процесі мовного спілкування.

Основу лексичного складу мови становить загальновживана стилістично нейтральна лексика, що вживається в різних жанрах усіх стилів і є стилістичним фоном для інших шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Деякі групи слів можна назвати лексикою вузького стилістичного призначення. Вони характерні для одного стилю або кількох. До стилістично забарвленої лексики можна віднести науково-термінологічну, офіційно-ділову, професійно-виробничу, емоційно-експресивну.

Офіційно-ділова лексика використовується у публіцистичному та офіційно-діловому стилях, у їхніх підстилях: інформаційному, дипломатичному, законодавчому, адміністративно –канцелярському. Вона по суті також є термінологічною, бо однозначна, позбавлена емоційно-експресивного забарвлення, має чітко визначену сферу використання, а часто — позицію й місце в тексті.

Для культури мовлення важливо те, щоб з усієї маси запозичених слів вибрати найнеобхідніше, найвагоміше, найвідповідніше до контексту слово. Інакше немає потреби вдаватися до іншомовних слів там, де без них можна обійтися. Адже засилля іншомовних одиниць у тексті свідчить і про те, що людина або не знає мову, або ставиться до неї байдуже чи недбало.

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ

Про громадянські та політичні права

ФАКУЛЬТАТИВНИЙ ПРОТОКОЛ

До Міжнародного пакту

Про громадянські та політичні права

Преамбула:

Держави – сторони цього Пакту,

беручи до уваги, що відповідно до принципів, проголошених Статутом Організації Об’єднаних Націй, визнання гідності, притаманної всім членам людської сім’ї, та рівних і невід’ємних прав їхніх є основою свободи, справедливості та загального миру, …

визнаючи, що, згідно із Загальною Декларацією прав людини, ідеал вільної людської особистості, яка користується громадянською та політичною свободою і свободою від страху та злигоднів, може бути досягнутий лише у випадку створення таких умов, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами, так само як і своїми громадянськими та політичними правами,

беручи до уваги, що кожна окрема людина має обов’язки перед іншими людьми і тим колективом, до якого вона належить, повинна домагатися сприяння та додержання прав, які визначаються у цьому Пакті,

Декларація (лат. , від – заявляю, оповіщаю) – 1) Офіційне проголошення державою, партією, міжнародними, міждержавними організаціями основних принципів, а також документ, у якому їх викладено. 2) Оголошення, заява приватної особи чи організації. 3) Заява вантажоперевізчика до митниці про кількість товару, його вагу, ціну, сорт для визначення мита. 4) Документ, що додається до грошових і цінних пакетів, які пошта надсилає за межі країни.

Економічний (від грец. – господарський) – 1) той, що стосується економіки або політичної економії. 2) Господарський, найвигідніший, раціональний.

Ідеал (франц. , від грец. – ідея, первообраз) – 1) Взірець досконалості, кінцева, найвища мета прагнень. 2) Ідеальний образ, що визначає спосіб мислення і діяльності людини чи суспільного класу.

Колектив (від лат. – збірний) – 1) Суспільна форма об’єднання людей, що виникає на основі їхньої спільної праці і спільних громадських інтересів, яким підпорядковуються дії, вчинки, інтереси окремих осіб.

Культура (від лат. – догляд, освіта, розвиток). –

1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Нація (від лат. – народ, плем’я) – 1) Стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням цих факторів на класовій основі у суспільній свідомості і суспільній психології.

Організація (франц. ) – 1) Об’єднання, союз, засновані для досягнення спільної мети. 2) Будова, структура чогось.3) Одна із функцій управління в суспільстві. 4) група осіб, що становить колектив, єдине ціле. 5) Налагодження, впорядкування, приведення чогось у систему.

Пакт (від лат. – договір) – 1) Міжнародний договір, який має велике політичне значення. 2) Угоди між політичними партіями, профспілками та іншими організаціями про спільний виступ на виборах тощо.

Політичний (від грец.