Реферат на тему:

Реформа освіти у м. Львові

Починаючи з 1999 року у Львові набуває ходу реформування освіти на муніципальному рівні, ініціаторами і авторами якої є творча група освітян під керівництвом начальника управління освіти департаменту соціальної та гуманітарної освіти Львівської міської ради п. Павла Хобзея. Суть змін освітньої політики полягає у реальній зміні старої репродуктивної моделі освіти, у якій школа виступала консервантом суспільної системи, на нову, динамічну модель, в якій школа, освіта стають здатними до саморозвитку і оновлення, такими, що стимулюють суспільні зміни. Тому головною, за вказаною програмою, є ідея розвитку, яка полягає:

- у створенні належних умов для розвитку особистості;

- у формуванні і запуску механізмів розвитку і саморозвитку системи освіти;

- у перетворенні освіти в дієвий чинник розвитку суспільства.

Важливим у цьому є пробудження самостійності, суб'єктивності кожного учасника освітнього процесу - дитини, учителя, управління, батьків.

Виходячи вже з цих ідей, можна бачити, що це той програмний документ, який висвітлює напрямки освітньої політики, якої чекає суспільство вже 10 років. Протягом цих років були спроби реформування освіти на рівні державному, але, на жаль, нічого не вийшло.

Проте, не все так погано у наших школах. Головна тенденція на перехідному етапі зміни освітньої політики - саморозвиток, самооновлення освіти.

Я думаю, що "зверху" не можна демократизувати суспільство, "зверху" не можна боротися за права людини і права дитини. Це треба робити "знизу". Громадянська освіта має йти саме від громадськості.

Поки що перші паростки народження громадянського суспільства йдуть від людей, які займають, або займали керівні посади в державних установах. Бо це - люди активні, ініціативні, розумні, вміють і хочуть щось робити. Хочуть змінити те суспільство, в якому самі займають певне становище, але їх не задовольняє існуючий стан суспільства. Розуму досить, щоб це збагнути, і, навіть, знають як це зробити. Але... Кожен державний службовець виконує державне замовлення і не може вийти за рамки дозволеного. Тому такі революційні, прогресивні, спрямовані на розвиток громадянського суспільства, на забезпечення прав людини і дитини програми (які часто йдуть всупереч чиновницьким діям держави), придумані, розроблені і обгрунтовані тими ж державними службовцями, виконуються наполовину. Принцип "щоб вовки були ситі і вівці цілі" - не дає повного ходу.

Тому я вбачаю свою роль, як директора школи в тому, щоб допомогти своїм учням стати людьми з новим мисленням. Хотіла написати "навчити учнів демократизму", але схаменулася, бо як я це можу, коли сама не вмію, а може й вмію, та боюсь. А от як учням допомогти? - Підштовхнути, подати ідею, видати своє прогресивне бачення шкільного самоврядування і дати свободу їх діям. Сприймати найреволюційніші, найсміливіші, можливо, найбезглуздіші з моєї точки зору ідеї і давати їм розвиток.

Так утворилась в моїй школі Шкільна рада учнів, яка працює вже три роки. По правді кажучи, ідея була моя. Я хотіла розробити на основі діяльності Шкільної ради учнів механізм захисту прав школяра і поширити цей досвід шляхом проведення конференцій, семінарів, круглих столів. Провела анкетування школярів та їх батьків і визначила напрямки діяльності школи в демократизації шкільного життя.

Досвід діяльності Шкільної ради показав потребу в її існуванні, але і вказав на ряд обмежень, зумовлених непоінформованістю дітей і батьків про права дитини, про механізми захисту цих прав, відсутністю координованих дій щодо гарантування прав дитини на рівні місцевого самоврядування, слабким матеріально-технічним забезпеченням первинних ланок шкільного самоврядування.

І ось програма реформування освітньої політики у Львові, про яку я вже згадувала, і передбачає вирішення проблем, які виникли у нас.

Значить, правильну політику я вибрала в своїй діяльності. І на реформу надіюсь. Хоча я її вже почала давно.

Зараз у школі передвиборна компанія. Всі готуються до виборів Шкільної ради. Але, які вибори без Закону про вибори? То ж самі учні розробили і прийняли цей Закон на загальношкільних зборах.

Життя вирує. Учні в пошуках. Вчителі в трансі (від низького рівня життя, від байдужого ставлення до них держави).

З надією дивимося на них, наших дітей: може вони і нас навчать відстоювати свої права?..

Стефанія Степаненко, м.Львів

Закон "Про вибори Шкільної Ради учнів СШ №58 м. Львова

Стаття 1. Основні принципи і засади виборів членів Шкільної Ради.

1. Вибори є вільними і проводяться на принципах загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

2. Виборчий процес здійснюється на засадах: вільного і рівноправного висунення кандидатів у члени Шкільної Ради; гласності і відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії.

3. Вибори проводяться по одномандатному виборчому округу на основі абсолютної більшості.

Стаття 2. Загальне виборче право.

1. Вибори членів Шкільної Ради є загальними: право обирати мають всі учні школи, яким на день голосування виповнилося 8 років.

2. Членом Шкільної Ради може бути обраний учень школи, якому на день проведений виборів виповнилось 8 років і який навчається в даній школі не менше півроку.

3. До керівного органу Шкільної Ради може бути обраний учень не молодший 14 років.

4. Будь-які прямі або непрямі обмеження чи пільги щодо виборчих прав учнів залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять, не передбачені цим Законом, забороняються.

Стаття з. Рівне виборче право.

Вибори членів Шкільної Ради є рівними: учні беруть участь у виборах на рівних засадах; кожен виборець має один голос.

Стаття 4