Свідченням багатства був металевий посуд, запаси ячменю і пшениці; окремі багачі мали срібні злитки. Більшість населен-ня жила у злиднях, відчувала постійний голод. Сім'ї були неве-ликі, оскільки хвороби косили дітей. Умови праці дещо поліп-шилися, зокрема, як видається, стало більше водопідйомних споруд, але й вони, мабуть, були примітивними пристроями, обслуговування яких потребувало каторжної за своєю тяжкістю праці.

Історики не мають поки що будь-яких джерел, які свідчили б про опір народних мас їх поневоленню великими рабовласни-ками. Однак непрямим доказом наявності такого опору можна вважати спроби дещо обмежити лихварство й уповільнити про-цес закабалення вільного населення, що дістали відображення у законах Хаммурапі. Вавилонські царі змушені були дещо стримувати розвиток боргового рабства, оскільки це призводи-ло до зменшення кількості населення, яке сплачувало податок, і чисельності ополчення, що складалося з вільних землеробів. У кінцевому підсумку розвиток боргового рабства послаблював владу вавилонських царів, а отже, й могутність Вавилонії в ці-лому.

Вражає організація роботи фінансового відомства в Стародавньому Шумерові, де все строго враховувалося, фіксувалося, всі ділові документи після реєстрації зберігалися в архівах. Чиновники Шумера чудово знали систему обліку, бухгалтерію і навіть геометрію, застосовуючи початки алгебри. Потреби обліку прискорили появу тут ще в III тис. до н.е. складового листа. Шумери раніше інших ввели десяткову і шестидесятиричну систему рахунку, знали дроби, і навіть проводили щось ніби конференції за рішенням рівнянь з двома невідомими. Тут були складені найстародавніші закони і статути. Мабуть, письменність мала широке розповсюдження навіть серед простолюдинів. У Стародавньому Шумерові в 3500 р. до н.е. була відкрита знаменита школа переписувачів — прародитель університетів.

У Стародавньому Шумерові і Аккаде заняття наукою вважайтеся престижною справою. Безіменний письменник Стародавнього Вавилона на глиняній табличці накреслив: «Настали важкі часи, прогнівалися боги, діти більше не слухаються батьків, не хочуть працювати в полі, всякий прагне писати книгу». Можливо, консервативний батько хотів, щоб його син не був писарем, а трудився на землі.

Шумери любили строгий рахунок, порядок, організованість. Це був тріумф бюрократії і архаїчної законності. Не випадково релігія і офіційна традиція зображали поряд двох богинь: Нішу (покровительку законів, справедливості, правди, милосердя) і Нібалу (покровительку листа і звітності).

6. Правове положення окремих груп населення.

Соціальна структура Вавилона відрізнялася особливою складністю, яка була пов'язана з багатоукладним характером його економіки, з незавершеністю процесів утворення класів, з раннім і відносно високим для
свого часу рівнем розвитку товарно-грошових відносин (Вавилон був одним з важливих центрів міжнародної торгівлі в стародавньому світі).

Найчіткіші соціальні межі, неприкриті форми класово-антагоністичних суперечностей виявилися тут між рабами і рабовласниками. Існування інституту рабства накладало глибокий відбиток на соціальні відносини, ідеологію, психологію, право Вавилона. Разом з тим рабська праця у Вавилоні ніколи не переважала ні в одній з галузей виробництва. Він був одним з типів примусової праці. Разом з рабами в саму експлуатовану частину вавілонського суспільства входили інші підневільні особи, позбавлені власності на засоби виробництва.

У нововавилонському царстві знайшли віддзеркалення специфічні форми рабської експлуатації, пов'язані з прогресом товарно-грошових
відносин. Якщо при Хаммурапі раби, що використовуються в основному в царських і храмових господарствах, широко продавалися, купували, закладалися, здавалися в найми як річ, худоба, то в нововавілонськом царстві рабинь все частіше став виступати як землероб-орендар,
наділяючого господарською самостійністю. Деякі раби вели
своє господарство як вільні, вони мали сім'ю, володіли землями, будинками, іноді значним рухомим майном, брали і давали позику іншим рабам і вільним, продавали і купували рабів і наймали для роботи вільних. За ними признавалося на відміну від старовавилонських часів право виступати в суді як позивачі, відповідачі і свідки. Ведучи своє господарство, раб зобов'язаний щомісячно платити своєрідний оброк своєму пану.

Характерна для країн Стародавнього Сходу правова нерівність
вільних знайшла віддзеркалення в існуванні у Вавилоні двох відособлених соціальних груп: займаючи вище положення — авілумов (авілум — «людина», «син людини»), а також що стоять на нижчому ступені соціальних сходів — мушкенумів («падаючих ниць», тобто що «били чолом», зверталися до царя з проханням про ухвалення на службу). Відмінності між цими групами особливо яскраво виявилися в нормах права, що стосуються охорони життя, здоров'я, честь авілумов і мушкенумів, а також членів їх сімей. В деяких випадках, всупереч загальному правилу, мушкенуми користувалися особливим правовим захистом.

7. Судовий устрій

У Давньовавилонському царстві провідне місце у здійсненні правосуддя належало храмовим і общинним судам. Судовими органами були ради храмів, общинні збори або колегії общинних судів, що спеціально виділялися ними. У найдавніших джерелах згадуються і царські суди. Так, ще в шу-мерському місті-державі Лагаші існував особливий верховний суддя — один із впливових сановників правителя.

Наслідком посилення царської влади стало обмеження судо-вих повноважень общин і храмів. Колегіальні суди, як і раніше, складалися з членів ради старійшин, однак управляти ними по-чали голови общин. Цим судам не були підсудні царські особи, вони не могли розглядати справи, що стосувалися царського майна. Царські суди за часів Хаммурапі існували в усіх великих містах. Вони розглядали здебільшого справи царських осіб. Проте цар не був ні вищою касаційною, ні апеляційною інстан-цією. Він мав право помилування в разі винесення смертного вироку. До нього надходили скарги на судову тяганину, злов-живання суддів, відмову у здійсненні правосуддя. Скарги пере-давалися царем відповідним адміністративним або судовим ор-ганам: общинним чи царським. Причому будь-яке рішення цих органів було в принципі остаточним.