Відповідно до загальних норм цивільного законодавства про деліктну відповідальність, а також спеціальними нормами законодавства з промислової власності в кожній із країн до правопорушників можуть бути застосовані наступні санкції[1]:

·     заборона подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності в господарському обороті в будь-якій формі і/чи здійснення дій, що здатні повести до такого правопорушення;

·     відшкодування власнику права понесеного збитку. Позов про відшкодування збитків має на меті компенсації потерпілому не тільки позитивного збитку (витрат по виявленню правопорушення, веденню судового процесу і т.п.), але й упущеної вигоди (через скорочення збуту товарів, зниження цін і т.д.);

·     накладення штрафу за невиконання винесеного судового рішення, здійснення актів несумлінної конкуренції і т.д.;

·     публікація судового рішення для загального зведення в газетах і журналах за рахунок правопорушника.

За клопотанням позивача суд може, навіть до розгляду справи, накласти арешт на контрафактні, тобто такі що порушують промислове право, вироби, що знаходяться на складах, у митницях, портах і т.д., у якості превентивного, запобіжного заходу проти продажу товарів і забезпечувального заходу для позову.

Стаття 42 Угоди ТРІПС зобов'язує держави-учасниці робити цивільно-правові судові процедури доступними для власників прав з метою примусового впровадження прав інтелектуальної власності, на які поширюється дія Угоди TRIPS. При цьому держави-учасниці зобов'язуються забезпечити всі умови для того, що у Сполуче-них Штатах зазвичай визначають як належний процес.

Це визначення містить такі умови:

·          підзахисним має вчасно надаватися письмова інформація про обгрунтуван-ня вимог, що до них висуваються;

·          обом сторонам має бути надано можливість користуватися послугами неза-лежного юридичного консультанта;

·          не допускаються надмірно обтяжливі вимоги обов'язкової особистої присут-ності;

·          обом сторонам має бути надано можливість обгрунтувати свої вимоги і на-дати всі докази, які стосуються справи;

·          повинна забезпечуватися конфіденційність інформації, якщо це не супере-чить положенням Конституції;

Законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності надає потерпілим до-сить широкий спектр способів захисту. Так, власники прав на об'єкти інтелекту-альної власності мають право вимагати від порушника:

·          визнання прав власника шляхом звернення з такою вимогою до суду, який по-винен офіційно підтвердити наявність або відсутність даного права. Це є не-обхідною передумовою застосування інших передбачених законодавством спо-собів захисту.

Цей спосіб захисту прав більшою мірою стосується захисту авторських і суміжних прав, оскільки виникнення самого права на об'єкти промислової влас-ності, а також на сорти рослин і топографії інтегральних мікросхем залежить від їх державної реєстрації і для підтвердження цього права в суді не потрібно особли-вих підстав;

·          відновлення становища, що існувало до порушення права. Застосовується в тих випадках, коли порушене право внаслідок правопорушення не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопо-рушення;

·          припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню. Застосовується в поєднанні з іншими способами захисту (наприклад, стягнен-ням збитків) або самостійно. Прикладами реалізації цього способу захисту прав можуть бути: накладення заборони на випуск твору в світ; заборона подальшо-го розповсюдження твору; накладення заборони на незаконне виготовлення за-патентованої продукції або незаконне виробництво продукції запатентованим способом; припинення подальшого незаконного використання знака для то-варів і послуг, а також вимога про вилучення з товару або упаковки товарного знака, що незаконно використовується, тощо;

·          відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду; стягнення незаконно от-риманого доходу замість відшкодування збитків; виплату компенсації, що виз-начається судом, у сумі від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення доходу[2].

Під збитками розуміються витрати, понесені особою, право якої порушене, втрата або пошкодження її майна, а також доход, який ця особа могла б отримати за звичайних умов обороту, якби її право не було порушене (втрачена вигода).

Якщо особа, що порушила право, отримала внаслідок цього доходи, потерпілий має право зажадати відшкодування, нарівні з іншими збитками, втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума таких доходів.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав були порушені особисті немайнові права потерпілого (наприклад, порушене право авторства на винахід, який у той же час є і власником прав на цей винахід), він може зажадати майно-вої компенсації за заподіяння йому морального збитку, розмір якого визначаєть-ся судом.

У разі використання чужого твору без договору з власником авторського права і суміжних прав, недотримання умов використання творів та об'єктів суміжних прав, порушення особистих і майнових прав власники авторського права і суміж-них прав можуть подати позов до суду або арбітражного, третейського суду про відновлення порушених прав шляхом публікацій у пресі про допущене порушен-ня, внесення відповідних виправлень або іншим способом.

Суд, арбітражний суд має право ухвалити рішення або визначення про заборо-ну випуску твору, виконання постановки, фонограми, передачі в ефір і по прово-дах, про припинення їх поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірни-ків твору або фонограм та обладнання і матеріалів, призначених для 'їх виготов-лення і відтворення, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Суд, арбітражний суд може ухвалити рішення про знищення або відчуження всіх примірників твору або фонограми, відносно яких встановлено, що вони були виготовлені або поширені з порушенням виняткових прав власників авторського права і суміжних прав[3]. Це стосується всіх кліше, матриць, форм оригіналів, маг-нітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворю-ються примірники твору, фонограми, програми мовлення, а також матеріалів та обладнання, що використовувалися для їх відтворення.

Ці способи захисту прав не вичерпують собою