всіх можливих заходів, до яких може вдатися потерпілий для захисту своїх прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності та інтересів, що охороняються законодавством. До таких способів можна віднести такі вимоги:
· про припинення або зміну правовідносин. Наприклад, авторський або ліцен-зійний договір може бути припинений достроково на вимогу автора або влас-ника прав у зв'язку з порушенням умов договору іншою стороною;
· про визнання недійсним не відповідного законодавству ненормативного акта органу державного управління або місцевого органу державної влади. Це озна-чає, що особа, права якої порушено виданням зазначеного адміністративного акта, має право на його оскарження в суді без будь-яких додаткових вказівок за-конодавства з цього питання. При цьому потрібно враховувати лише дві обста-вини: по-перше, порушене право повинно мати цивільний характер і, по-дру-ге, адміністративний акт, що має підзаконний характер, повинен бути противоправним з точки зору його відповідності чинному законодавству (наприклад, прийнятий не уповноваженим на це органом).
У тих випадках, коли права на об'єкт інтелектуальної власності використову-ються на договірній основі, захист прав здійснюється передусім за допомогою за-ходів, передбачених сторонами в договорі на передачу цих прав.
Право авторів об'єктів інтелектуальної власності на подання заявки на видачу охоронного документа може бути порушене будь-якою особою, яка претендує на отримання прав власника охоронного документа без достатніх для того підстав. Наприклад, особа, якій став відомий творчий задум автора, подає заявку на вида-чу охоронного документа від свого імені. Незалежно від того, коли виявлено да-ний факт — до чи після видачі охоронного документа на цей об'єкт інтелектуаль-ної власності, засобом захисту є судовий позов про припинення незаконних дій особи, що претендує на отримання охоронного документа, або про визнання ви-даного охоронного документа недійсним.
У тих випадках, коли відповідно до законодавства право на отримання охорон-ного документа належить не автору, а його роботодавцеві, останній зобов'язаний виплатити автору винагороду в розмірі і на умовах, визначених угодою сторін. Як-що сторони не можуть дійти згоди або роботодавець відмовляється від укладення такої угоди чи не виконує умов цієї угоди, автор має право звернутися до суду з по-зовом про примушування роботодавця до виконання прийнятих ним зобов'язань.
У судовому порядку розглядаються спори про авторство на раціоналізаторські пропозиції, про винагороду за їх використання, а також усі інші спори, що вини-кають у зв'язку з рацпропозиціями, за винятком випадків, коли вирішення тих або інших спорів віднесено законодавством до компетенції адміністративних органів.