Об'єктом діяльності адвокатів є людські стосунки, люди, з їх найважливішими інтереса-ми, потребами, проблемами, правами і обов'язками. Не-рідко така діяльність пов'язана з вторгненням у особисте життя людей, а то й з обмеженням їх прав, прийняттям рішень, які впливають на подальшу долю людини.

Діяльність таких правників часто здійснюється в конфліктних умовах, при цьому маючи суспільно необхідний характер.

Оскільки правові суперечки обумовлені конфліктом інтересів людей, а адвокатська практика пов'язана з необ-хідністю розв'язання різноманітних конфліктних ситу-ацій, професійна діяльність адвоката торкається найваж-ливіших інтересів людей, їх благ, а іноді й долі. Все це на-кладає на них особливий тягар моральної відповідальності за результати своєї діяльності, вима-гає від цих осіб особливих морально-психологічних та вольових якостей.

Адвокатська етика покликана виховувати у адвокатів відданість конституційним ідеалам, чесність і непідкупність, почуття обов'язку і справедливості, забезпечуючи, таким чином, практичну реалізацію в Україні принципу правової держави.

Звичайно, втілення в життя ідей і принципів правової держави можливе лише при постійному дотриманні морально-етичних вимог кожною посадовою особою правової сфери. Слід зауважити, що робота адвоката охоплює величезне коло питань, що торкаються всіляких аспектів людських взаємовідносин.

Участь у розгляді кримінальної справи в суді - це постійне спілкування з багатьма причетними і вкрай зацікавленими в результатах справи людьми. Це спілкування, найчастіше, відбувається в режимі підвищеної психологічної напруги і постійно випробовує професійні та моральні настанови адвоката, що таїть у собі можливість нервового зриву, призводить до помилки. Тільки тверді внутрішні моральні настанови, тренована воля і глибоке усвідомлення своєї професійної місії допомагає адвокату уникнути небажаних наслідків.

Ще А. Ф. Коні справедливо писав, що “кримінальний захист є більшим приводом для пред’явлення вимог, що черпаються із області моральної, ніж діяльність звинувачення, через складність і багатозначність відношень до свого клієнта-підсудного і до суспільства” [55, c.87].

Для того, щоб всесторонньо вивчити поняття адвокатська етика, необхідно звернутися до категорії етика взагалі. Етика, як вид людських знань виникла ще в античній Греції. Її заснував Арістотель, включивши етику до класу людських чеснот. Так виникло поняття, яке на тисячоліття вперед визначили розвиток вчення про мораль і моральність, іменованого нині етикою.

Безумовно, мораль певним чином співвідноситься з правом, але вона завжди передує йому у вигляді звичних правил і звичаїв, що відтворюють рівень свідомості даного суспільства, його погляди і цінності.

Тисячолітні дискусії щодо суті та походження феномена моралі, а також вчення про них, що перемогли в процесі цих дискусій і нині сприйняті світовою думкою, дозволяють зробити висновок, що мораль - це форма колективної свідомості про свободу людського вибору між добром і злом, волею і обов'язком, що відбита в конкретних правилах поведінки особистості [41, c.40].

Мораль, моральність - це реалії повсякденного життя і вони є первинними стосовно етики, котра пояснює і досліджує ці соціально-філософські явища, що розвиває й удосконалює їх.

Етика - це вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її розвитку, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства [41, c.41].

Ранні спроби пов'язати правову діяльність з такими етичними категоріями як добро і справедливість, іншими словами, до зародження юридичної професійної етики, слід звернутися до римських юристів Цельса й Ульпіана. «Право одержало свою назву від правосуддя - писав видатний римський юрист Ульпіан - тому що завдяки чудовому визначенню Цельса право є наука про добре і справедливе» (III в. н.е. ) [41, c.41].

Безсумнівно, розв'язання питань, пов'язаних з правовими категоріями не можна уявити без участі душі, людинолюбства, що припускають наявність у юриста таких властивостей як доброта, чесність, сумлінність. Вплив цих властивостей і категорій на професійну діяльність юриста становить інтерес юридичної етики, що є самостійною галуззю професійної етики.

Взагалі, в правовій науці відсутній єдиний підхід до визначення поняття „юридична етика”.

Так, А.С. Кобликов зводить це поняття до «специфічного морального кодексу людей визначеної професії» [52, c.25]. Вбачається, що це значно звужує коло інтересів цієї галузі знань.

Обгрунтованішим видається визначення Д.П. Котова, який вважає, що «професійна етика ... розділ етичної науки» з поправкою на те, що етика, все-таки, швидше вчення ніж наука [54, c.8].

На думку С. С. Алексєєва, «...етика юриста охоплює водночас загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи» [23, c.161].

На наш погляд, юридична етика - це галузь вчення про етику, що досліджує роль і значення моральних принципів у сфері здійснення правосуддя і правоохоронної діяльності.

Звичайно, діяльність представників різних підгруп юридичних професій має свою специфіку, обумовлену ха-рактером суспільних відносин, у яких вони беруть участь, що відбивається на їх морально-психологічних якостях.

З цього приводу Ю. М. Грошевой цілком слушно зазначає, що професійна етика окремих юридич-них спеціальностей має вивчати моральні вимоги, що став-ляться суспільством і державою до професійної діяльності суддів, слідчих, прокурорів, адвокатів, оперативних праців-ників органів МВС та СБУ, а також особливості, специфіку та структуру моральних відносин, які виникають під час ви-конання ними функціональних обов'язків [42, c. 52].

Підкреслимо, що усі юристи керуються у своїй діяльності однорідними принципами, мають бути зорієн-тованими на загальнолюдські моральні цінності, і тому до них, як до представників правничої професії, ставляться єдині за своєю сутністю морально-психологічні вимоги незалежно від конкретної сфери діяльності чи відомчої