Адвокат не може прийняти доручення, знаючи, що його
виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам його
родичів чи адвокатського об'єднання, членом котрого він є, або
суперечитиме його професійним та іншим обов'язкам, партійним чи
релігійним переконанням.

Прийняття доручення за наведених обставин можливе лише за умови повідомлення клієнту про можливий конфлікт інтересів і отримання
письмової згоди клієнта на представництво його інтересів цим
адвокатом, а також за умови, що адвокат впевнений, що він зможе
зберегти незалежність і об'єктивність своїх висновків та дій, а
також дотримання всіх інших професійних та етичних вимог при
виконанні цього доручення [16].

Адвокат ні в якому випадку не може прийняти доручення, в предметі якого безпосередньо зацікавлений він особисто або його близький родич (або партнер, помічник, член технічного персоналу, член адвокатського об'єднання, до якого належить адвокат), від клієнта, інтереси котрого суперечать інтересам вказаних осіб.

Слід зазначити, що адвокат, який перебуває в родинних стосунках з іншим адвокатом (батько, мати, син, дочка, рідний брат або сестра,
подружжя), не повинен приймати доручення клієнта, знаючи, що його
інтереси суперечать інтересам клієнта, якого представляє цей інший
адвокат, за винятком випадків, коли обидва клієнти дають на це
свою згоду після роз'яснення кожному з них його адвокатом
ситуації, що склалася.

Крім того, Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури передбачено, що адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими [16].

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси
клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким
адвокат (адвокатське об'єднання) зв'язаний угодою про надання
правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що
передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта
призведе до виникнення суперечності інтересів [60, c.117].

У зв’язку з наведеним виникає проблема наступного характеру. Правилами адвокатської етики встановлено заборону на представлення інтересів двох клієнтів, якщо наявні підстави вважати, що в подальшому виникне суперечність інтересів нового і попереднього клієнта. Однак, на стадії порушення кримінальної справи не завжди можна передбачити можливий розвиток подій, відсутня будь-яка можливість спрогнозувати хід досудового слідства та обсяг доказової бази. А тому, суперечність інтересів двох клієнтів може виявитись на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі і безпосередньо перед судовим розглядом справи. В такому разі не виключена можливість заподіяння адвокатом шкоди одному з клієнтів шляхом використання інформації, яка стала йому відома від клієнта.

Вбачається, що такий стан справ є неприпустимим, а тому необхідно врегулювати дану ситуацію. Ми вважаємо, що представлення адвокатом інтересів двох підозрюваних, обвинувачених, підсудних у одній кримінальній справі є неприпустимим. Це підтверджується наступним.

Якщо в одній кримінальній справі у якості підозрюваних, обвинувачених, підсудних виступають кілька осіб, при наявності кількох епізодів, то при розслідуванні справи можуть виникнути колізійні питання щодо участі особи в тому чи іншому епізоді. Зазвичай, захисник, обстоюючи невинуватість або меншу ступінь винності свого підзахисного, вказує на обставини, що виключають участь його клієнта у вчиненні тих чи інших діянь, не заперечуючи при цьому сам факт вчинення цих дій іншими учасниками кримінальної справи. У випадку представлення інтересів кількох підсудних, адвокат обстоюючи інтереси одного з них може зашкодити іншому. В цьому разі одного з клієнтів буде позбавлено права на належну правову допомогу, що на наш погляд є вкрай неприпустимим.

Також, ми вважаємо, що вірогідність виникнення суперечливості інтересів двох або більше клієнтів є оціночним поняттям, що може призвести до неоднозначних трактувань та колізій у правозастосуванні.

Слід звернути особливу увагу на те, що законодавством України розроблено чіткий механізм, спрямований на усунення проявів представництва одним захисником осіб, інтереси яких суперечать один одному.

Зокрема, статтею 43 Правил адвокатської етики, у випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної
письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у
збереженні конфіденційної інформації, на подальше представництво
його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос конфіденційної
інформації [16].

При визначенні того, з ким із клієнтів розірвати угоду адвокат має виходити із зіставлення можливостей рівноцінного представництва інтересів кожного з них іншим адвокатом, важливості прав та інтересів, пов'язаних з предметом доручень, строків необхідного здійснення дій по кожному з доручень, розміру передбачуваної шкоди, що може бути заподіяна кожному з клієнтів внаслідок розірвання угоди про надання правової допомоги.

Таким чином, закон забороняє надання правової допомоги особам з протилежними інтересами, які беруть участь в одній справі. Моральні норми не допускають можливості участі адвоката як процесуального противника і щодо колишніх довірителів, незалежно від тривалості часу з моменту виконання доручення та його характеру.

В той же час, на думку деяких правознавців [54, c.80], надання правової допомоги інформаційно-довідкового характеру, навіть можливому процесуальному противнику свого довірителя, не може бути перешкодою для прийняття доручення.

На наш погляд, таке твердження є повністю необґрунтованим та безпідставним, оскільки представлення інтересів противника свого довірителя виходить за всі межі адвокатської етики та моральних засад суспільства.

Отже, надання правової