1) клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;
2) у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;
3) чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

При цьому, у відповідності до Правил адвокатської етики, без дотримання вище перелічених умов, адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з наступних обставин:

1) клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз'яснення адвоката;

2) клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

3) клієнт, не зважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини є об'єктивно недосяжним;

4) клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно з угодою про надання правової допомоги;

5) належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;

6) клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

7) фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його
можливості належним чином продовжувати виконання доручення. В
цьому випадку адвокат зобов'язаний вжити всіх доступних йому
заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і
забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом [16].

У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката
він зобов'язаний попередити про це клієнта, пояснити йому причини
розірвання угоди, пересвідчитись, що вони об'єктивно або
суб'єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути
усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних
інтересів клієнта [39, c.8].

Безперечно, що така відмова має бути обгрунтованою, мотивованою, наприклад, у випадку неможливості підтримати позицію свого довірителя або висунутих ним вимог, які суперечать закону і матеріалам справи і можуть бути продиктовані, зокрема, пра-гненням потерпілого помститися обвинуваченому (підсудно-му) за заподіяну злочином шкоду. Тільки необгрунтована від-мова може розцінюватися як невиконання адвокатом своїх професійних обов'язків [61, c. 146].

З метою повного з’ясування питання, що стосується відмови захисника від представлення інтересів свого довірителя, необхідно визначитись з якого моменту захист вважається прийнятим адвокатом.

З цього приводу в літературі наявні різні думки. «Моментом прий-няття адвокатом на себе захисту слід вважати пред'явлення ним ордера юридичної консультації органам попереднього слідства чи суду», — пише З.З.Зінатуллін [50, c.20].

Іншої думки доде-ржується Ю.І. Стецовський, який вважає, що захист може вважатися прийнятим не з моменту одержання ордера і пред'явлення його слідчому чи судді, а лише після виявлення згоди обвинуваченого з позиці-єю, яка намічена адвокатом [86, c.10].

На наш погляд, перша думка є більш правильною, оскільки вироблення адвокатом своєї позиції по справі і ознайомлення з нею обвинуваченого означає по суті, що адвокат вже включився до захисту.

Таким чином, адвокатура в Україні покликана забезпечувати право на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Участь у справах адвоката є однією з найважливіших гарантій права на захист.

У процесі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що у відповідності до ч.7 ст. 48 КПК України після допуску до участі в справі захисник - адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) коли є обставини, які згідно виключають його участь у справі; 2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентніс- тю.

Водночас правила адвокатської етики встановлюють наступний перелік підстав, коли адвокат може відмовитися від захисту: коли клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення; клієнт використовує правову допомогу адвоката для полегшення вчинення злочину; клієнт наполягає на досягненні результату, який є об'єктивно недосяжним; клієнт грубо порушує взяті на себе обов'язки та ін.

Порівнявши наведені положення Кримінально-процесуального Кодексу і Правил адвокатської етики щодо відмови адвоката від прийнятого на себе доручення, ми прийшли до висновку, що правила адвокатської етики встановлюють значно ширший перелік підстав, коли адвокат може відмовитися від подальшого захисту інтересів клієнта.

На наш погляд, неприпустимою є ситуація, за якої підзаконним нормативно-правовим актом встановлено обставини, що погіршують становище особи порівняно із кодифікованим нормативно-правовим актом. Разом з тим, цілком слушною вбачається така підстава відмови захисника від прийнятого на себе захисту як використання клієнтом правової допомоги адвоката для полегшення вчинення злочину.

З огляду на наведене, вбачається необхідним детальний аналіз всіх підстав відмови захисника від подальшого захисту і внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального Кодексу. Цим буде узгоджено Кримінально-Процесуальний кодекс та Правила Адвокатської етики, а також буде усунено ситуацію, коли підзаконний нормативно-правовий акт погіршує становище особи у порівнянні із законодавчим актом, що має вищу юридичну силу.

2.5. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням.

Виходячи з конституційного положення про свободу кожного у обранні захисника своїх прав, останній може бути запрошений підозрюваним, обвинувачуваним та підсудним, так само як і його законними представниками, родичами чи іншими особами за дорученням чи на прохання підозрюваного, обвинувачуваного чи підсудного.

«Основні поло-ження про роль адвокатів» передбачають, що особа, яка не має адвоката, у випадках, коли інтереси правосуддя вимагають цього, повинна бути забезпечена допомогою адвоката, який має відповідну компетенцію і досвід ведення справ, щоб забе-зпечити їй ефективну юридичну допомогу без оплати з її сторони, якщо у неї немає необхідних коштів [3].

У зв’язку з цим, особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов’язані забезпечити право вільного обрання захисника. Якщо захисник