Однак, є неправильною, на нашу думку, вимога Положення, згідно з якою рішення виноситься у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу. На наш, погляд це суперечить принципу гласності і публічності, а тому необхідним є внесення змін до законодавства з метою усунення таких недоречних норм.

Варто звернути увагу на наступну обставину. Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення адвоката не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не піддавався дисциплінарному стягненню. Дисциплінарна палата може після закінчення не менш як шести місяцІв з дня накладання стягнення зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката і сумлінному ставленні до виконання своїх обов'язків [11] .

Важливим є встановлення положень про те, що дисциплінарне стягнення може бути зняте за рішенням вищестоящих органів, а рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути скасоване судом.

У будь-якому випадку, при застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема
повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише
за винні порушення.

Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів
діє презумпція невинуватості [16] .

Прогресивною є ст. 81 Правил адвокатської етики, у відповідності до якої, у випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко
визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав
би нормам Правил, він може звернутися за роз'ясненням до
відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури. Дії адвоката, що відповідають роз'ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарною стягнення.

Як бачимо, державою встановлено адвокатам всі умови для здійснення ними своєї діяльності, спрямованої на захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян.

Якщо звернутися до зарубіжного досвіду притягнення до відповідальності адвокатів, то бачимо, що за рубежем діяльність представників адвокатського стану досить суворо контролюється.

В Англії для притягнення до відповідальності соліситорів (адвокатська професія там розділена на два види: соліситори і баристери) створено дисциплінарний комітет. Його члени призначаються головою Апеляційного суду і зберігачем архівів із членів керівних органів Юридичного товариства (об’єднання соліситорів). Порушення правил поведінки баристерів розглядається Комітетом з фахової етики ради колегії і передається в дисциплінарний суд. Рішення в ньому приймає суддя, котрий діє від імені Ради шкіл-гільдій [31, c.17].

Таким чином, за кордоном наявні певні особливості функціонування механізму притягнення до відповідальності адвокатів, що, очевидно, зумовлено специфічними рисами правової системи країни.

Отже, актуальність встановлення підстав та порядку притягнення адвокатів до юридичної відповідальності за вчинені порушення під час представництва адвокатів у кримінальному процесі зумовлена тим, що притягнення особи до кримінальної відповідальності справляє вирішальний вплив на її подальшу долю.

Чинним Законом України „Про адвокатуру” встановлено наступний перелік дисциплінарних стягнень за порушення етичних засад у кримінальному процесі: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатськоюдіяльністю.

Для вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів утворюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Питання про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності вирішує дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

Процедуру розгляду дисциплінарних справ регламентовано Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженим Указом Президента України від 5 травня 1993 року N 155/93.

У ході дослідження, ми дійшли висновку про прогресивність статті 81 Правил адвокатської етики, у відповідності до якої, у випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам Правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури.

ВИСНОВКИ.

В процесі проведеного дослідження ми дійшли наступних висновків.

Участь адвоката у розгляді кримінальної справи в суді - це постійне спілкування з багатьма зацікавленими в результатах справи людьми. Це спілкування відбувається в режимі підвищеної психологічної напруги і постійно випробовує професійні та моральні настанови адвоката. Тільки тверді внутрішні моральні настанови, тренована воля і глибоке усвідомлення своєї професійної місії допомагає адвокату уникнути небажаних наслідків. Все це на-кладає на них особливий тягар моральної відповідальності за результати своєї діяльності, вима-гає від цих осіб особливих морально-психологічних та вольових якостей. Саме тому для адвокатів при участі в кримінальному процесі необхідним є дотримання правил адвокатської етики.

Адвокатська етика, як галузь юридичної етики, постійно розвивається і підживлюється з численних джерел. Це «Основні положення щодо ролі адвокатів», Конституція України, Кримінально-процесуальний Кодекс України, Правила адвокатської етики, Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Що стосується складових адвокатської етики, то захисник по-винен мати підвищене почуття обов'язку, розвинуте по-чуття відповідальності за свої рішення, дії, вчинки. Будь-які їх дії мають відповідати закону, його суті, а тому й моральним цінностям, на яких базується закон. До адвокатів суспільство, держава, громадяни ставлять підвищені моральні вимоги. Серед найбільш важливих якостей адвоката слід вказати людяність, неупередженість, принциповість, витримку, ерудицію, зібраність, урівноваженість, дисциплінованість, ввічливість громадянська мужність, чесність, принциповість, висо-ка моральність, організованість, дисциплінованість, відпо-відальне ставлення до дорученої справи. На нашу думку адвокат — це людина з сильним характером, високими принципами, сильною волею.

Необхідність відокремлення та закріплення етичних засад ад-вокатської професії є очевидною, оскільки про-фесія ця є публічною.

Нами надано наступне визначення поняття «адвокатська етика». Адвокатська етика – це галузь юридичної етики, яка досліджує спектр морально-етичного регулювання поведінки адвоката з клієнтами, колегами, суддями, слідчими, процесуальними супротивниками у слідчо-судовому процесі, відносини з клієнтами.

Стосовно проблемних моментів адвокатської етики, вважаємо, що обґрунтованою необхідністю є перевірка етичності поведінки майбутніх юристів.