Захисник зобов'язаний використовувати усі законні засоби і способи для з'ясування обставим, що виправдовують обвину-ваченого (підозрюваного) або пом'якшують його відповідаль-ність, і надавати обвинуваченому (підозрюваному) необхідну юридичну допомогу. При несумлінному або некваліфікованому здійсненні адвокатом своїх обов'язків пе-ред підзахисним останній вправі відмовитися від нього, але сам адвокат не вправі спонукати підзахи-сного відмовитися від його допомоги.

Адвокат зобов'язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби. Для виконання обов'язків по захисту законних інтересів обвинува-ченого закон наділяє захисника досить широким колом процесуальних прав: мати з ним побачення наодинці; брати участь у допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також у інших слідчих діях. Беручи участь у справі, адвокат може сприяти слідчим органам і судові у встановленні лише тих обставин, що випра-вдують підзахисного, пом'якшують або виключають його кримінальну відповідальність.

Активність, наполегливість і принциповість повинен ви-являти адвокат протягом всього судового розгляду справи.

Законність - явище багатогранне. Її розглядають як принцип формування правової держави, як метод управління суспільством, як режим точного виконання закону.

За дотримання режиму законності діяльність адвокатів, а також повинна базуватися на точному дотриманні законів, інших підзаконних актів. Суть законності в діяльності адвоката полягає у тому, що застосування правових норм повинно мати місце тільки: в межах компетенції, повноважень адвоката, закріплених в законодавстві; на підставах, передбачених правовою нормою, що застосовується; у точній відповідності і за процедурою, встановленою кримінально-процесуальним законом; у точній відповідності зі змістом закону; у формі, передбаченій законом.

На наш погляд, законність у діяльності адвоката - це правовий режим точного виконання чинних законів адвокатом у сфері захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також в інших сферах життєдіяльності людей, режим, за якого забезпечуються права і виконуються обов'язки людиною, державою і громадянським суспільством.

Законність у кримінальному процесі означає, що адвокат та органи держави і посадові особи при здійсненні своєї дія-льності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на прин-ципи і вимоги закону; при організації реалізації прийнятих рішень вони не вихо-дять за межі своєї компетенції; при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій уча-сників суспільних відносин вони додержуються правових про-цедур.

У процесі проведеного дослідження, ми дійшли висновку, що і Закон України „Про адвокатуру”, і Правила адвокатської етики передбачають здійснення адвокатської діяльності на засадах гуманізму.

Принцип гуманізму — провідний, засадничий принцип моралі і права, що визнає людину найви-щою цінністю, вимагає поваги до неї, піклування про неї, орієнтує на захист її гідності, прав і свобод

Ми дійшли до висновку, що в даний момент спостерігається збільшення впливу ідей гуманізму в діяльності адокатів. При представництві інтересів клієнта в кримінальних справах ідея гуманізму отримує якісно нове наповнення.

Адвокатська діяльність в Україні здійснюється на основі принципу конфіденційності. Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин. З матеріалів дослідження вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний має бути впевнений, що адвокат не роз-голосить довірені йому відомості.

Згідно чинного Закону „Про адвокатуру": „Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків".

У процесі дослідження нами зроблено висновок, що Проект ЗУ „Про адвокатуру” розширює коло відомостей, які становлять предмет адвокатської таємниці, що є кроком до демократизації.

При визначенні відомостей, що станов-лять зміст адвокатської таємниці, певні тру-днощі викликають відомості, розголошення яких змогло б поліпшити становище під-захисного, коли останній відмовляється від такого розголошення. Вчені пропону-ють різні виходи з ситуації, що склалася. На наш погляд, захисник за будь-якої ситуації не має права розголошувати адвокатську та-ємницю всупереч волі підзахисного.

У процесі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що більш повним наступне визначення предмета адвокатської таємниці: предметом адвокатської таємниці є факт звернення до адвоката, питання, з яким громадянин чи юридична особа звернулася до нього, суть консультацій, порад, та будь-яка інша інформація, щодо юридичної допомоги.

Виділяють наступні прояви адвокатської таємниці: конфіденційність побачень адвоката з клієнтом; конфіденційність адвокатського досьє та недоторканність офісу; конфіденційність листування адвоката і його клієнта.

Вчинені щодо адвоката слідчі дії можуть порушити вимоги закону про безумовне додержання адвокатської таєм-ниці. У зв'язку з цим, на наш погляд, існує потреба у зміні формулювання ч. 2 ст. 10 Закону України "Про адвокатуру". Її до-цільно викласти в такій редакції: "Забороняється прослуховування теле-фонних та інших розмов адвокатів, обсте-ження їхніх службових приміщень, проведен-ня оперативно-розшуковик заходів, що є не-сумісними зі збереженням адвокатської та-ємниці, без згоди суду”.

Вбачається, що конфіденційність стосунків з клієнтами юристів, які не є адвокатами, захищена в Україні недостат-ньо. Така ситуація є неприродною. На нашу думку, для вирішення проблеми слід повернутися до визнання будь-якої юридичної практики адвокатською діяльністю, надавши право здійснення її виключно особам, які набули статусу адвоката.

Надання правової допомоги клієнтам, інтереси яких суперечать один одному може спричинити численні зловживання з боку захисника, так як в процесі надання правової допомоги, адвокатом отримуються відомості про всі обставини справи щодо кожного з клієнтів. В подальшому, не виключеним є використання отриманої інформації в інтересах одного клієнта на шкоду іншого, що суперечить морально-етичним засадам.

Чинний Закон України „Про адвокатуру” забороняє представляти одному захиснику підозрюваних, обвинувачених і підсудних, коли інтереси