Ми дійшли до думки, що досить гострою є проблема, пов”язана з тим, що на стадії порушення кримінальної справи не завжди можна передбачити можливий розвиток подій, а тому суперечність інтересів двох клієнтів може виявитись і безпосередньо перед судовим розглядом справи.

Ми вважаємо, що представлення адвокатом інтересів двох підозрюваних, обвинувачених, підсудних у одній кримінальній справі є неприпустимим і суперечить морально-етичним засадам суспільства.

Адвокатура в Україні покликана забезпечувати право на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Участь у справах адвоката є однією з найважливіших гарантій права на захист.

Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню, врахувати відсутність у нього спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку або досвіду ведення відповідної категорії справ.

Ми прийшли до висновку, що Кримінально-процесуальним Кодексом України встановлено ряд випадків, за яких адвокат може відмовитися від представлення інтересів клієнта. При цьому, Правилами адвокатської етики встановлено, що адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом коли клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення; клієнт використовує правову допомогу адвоката для полегшення вчинення злочину; клієнт наполягає на досягненні результату, який є об'єктивно недосяжним; клієнт грубо порушує взяті на себе обов'язки та ін.

Порівнявши наведені положення Кримінально-процесуального Кодексу і Правил адвокатської етики щодо відмови адвоката від прийнятого на себе доручення, ми прийшли до висновку, що правила адвокатської етики встановлюють значно ширший перелік підстав, коли адвокат може відмовитися від подальшого захисту інтересів клієнта.

На наш погляд, неприпустимою є ситуація, за якої підзаконним нормативно-правовим актом встановлено обставини, що погіршують становище особи порівняно із кодифікованим нормативно-правовим актом. Разом з тим, цілком слушною вбачається така підстава відмови захисника від прийнятого на себе захисту як використання клієнтом правової допомоги адвоката для полегшення вчинення злочину.

З огляду на наведене, вбачається необхідним детальний аналіз всіх підстав відмови захисника від подальшого захисту і внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального Кодексу. Цим буде узгоджено Кримінально-Процесуальний кодекс та Правила адвокатської етики, а також буде усунено ситуацію, коли підзаконний нормативно-правовий акт погіршує становище особи у порівнянні із законодавчим актом, що має вищу юридичну силу.

Ми зробили висновок, що адвокат не зацікавлений у наданні правової допомоги за призначенням передусім через невисокий розмір оплати. Тому, на практиці можуть скластися ситуації, за яких у випадку обов”язкової участі адвоката, підозрюваний, обвинувачений, підсудний буде позбавлений права на захист через неможливість оплатити послуги адвоката. З метою недопущення таких проявів, і встановлено обмежений перелік підстав для відмови адвоката від участі в кримінальній справі.

Участь адвоката в кримінальному процесі за призначенням не позбавлена ряду проблемних моментів. Зокрема, згідно роз”яснення Верховного Суду України за відсутності у підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи їх родичів коштів для оплати юридичної допомоги, захисник може не призначатись. З таким твердженням не можна погодитись, так як залишення підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного без кваліфікованої правової допомоги в суді тільки з тих підстав, що вони за власний кошт не в змозі запросити адвоката, не відповідає духу і змісту не лише Конституції, а й міжнародним правовим актам.

На наш погляд, для вирішення цього важливого питання є більш адекватні шляхи. Головний із них полягає в створенні Національної палати адвокатів України (НПАУ) як професійної самоврядної організації, яка змогла б пропорційно розподіляти роботу щодо виконання захисту за призначенням та здійснювала б доплату за роботу за призначенням за рахунок спонсорських коштів та внесків адвокатів.

Виконання цих функцій можливе тільки за умови, коли рішення НПАУ матимуть силу обов’язкових для всіх адвокатів та адвокатських об’єднань. Зокрема, буде надано право порушувати питання про позбавлення адвокатів, що систематично ухиляються від виконання захисту за призначенням, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю або вживати інших дисциплінарних заходів.

Актуальність встановлення підстав та порядку притягнення адвокатів до юридичної відповідальності за вчинені порушення під час представництва адвокатів у кримінальному процесі зумовлена тим, що притягнення особи до кримінальної відповідальності справляє вирішальний вплив на її подальшу долю.

Чинним Законом України „Про адвокатуру” встановлено наступний перелік дисциплінарних стягнень за порушення етичних засад у кримінальному процесі: попередження; зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року; анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Для вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів утворюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. У разі грубого порушення адвокатом вимог Закону України "Про
адвокатуру", інших актів законодавства і Присяги адвоката України кваліфікаційно-дисциплінарна комісія рішення про припинення адвокатської діяльності та про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською Ключову роль у притягненні адвокатів до дисциплінарної відповідальності відіграє дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

Процедуру розгляду дисциплінарних справ регламентовано Положенням про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженим Указом Президента України від 5 травня 1993 року N 155/93.

Вбачається необгрунтованою вимога Положення, згідно з якою рішення палати виноситься у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу. На наш, погляд це суперечить принципу гласності і публічності, а тому необхідним є внесення змін до законодавства з метою усунення таких недоречних норм.

У ході дослідження, ми дійшли висновку про прогресивність статті 81 Правил адвокатської етики, у відповідності до якої, у випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам Правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного