Нами надано наступне визначення поняття «адвокатська етика». Адвокатська етика – це галузь юридичної етики, яка досліджує спектр морально-етичного регулювання поведінки адвоката з колегами, суддями, слідчими, процесуальними супротивниками у слідчо-судовому процесі, відносини з клієнтами.

Стосовно проблемних моментів адвокатської етики, ми прийшли до думки, що обґрунтованою необхідністю є перевірка етичності поведінки майбутніх юристів. Розглядувана ідея має бути втілена в правових нормах лише після ґрунтовного обговорення серед юридичної громадськості. При цьому мають бути розроблені чіткі критерії, за якими можна було б оцінювати особу претендента, визначені сфери життя кандидата, які могли б стати предметом дослідження, створений процесуальний механізм такої перевірки тощо.

Розділ ІІ. Засади етики адвоката в кримінальному процесі.

2.1. Добросовісність, законність та гуманізм.

Участь у справі захисника, насамперед адвоката, є однією з найважливіших гарантій права на захист.

Виконуючи свої обов'язки, адвокат здійснює важливу соціальну місію — захист прав людини. Саме це служить критерієм гуманності, прогресивності і якості. На роль адвоката в житті суспільства дуже слушно вказують деякі вчені: «Адвокат через умови своєї діяльності, завжди є служителем і творцем права. Це єдина характерна риса, незмінно властива діяльності адвоката у всі часи. Передаючись з покоління в покоління, із країни в країну, вона укріплює віру в моральність та високий правовий статус адвоката» [37, c.26].

Згідно з ч.1 ст. 48 КПК захисник зобов'язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу [6].

Адвокат зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби захисту з метою з'ясування обставин, що знімають підозру з підозрюваного, виправдують обвинуваченого, підсу-дного або пом'якшують чи виключають його кримінальну відповідальність, надаючи їм необхідну юридичну допомогу. Засоби захисту — це передбачені законом процесуальні дії адвоката, спрямо-вані на виконання професійних обов'язків [82, c.243].

Вказаний обов'я-зок адвокат несе перед своїм підзахисним, а не перед слідчими органами, прокурором і судом, бо вони не мають права пере-кладати обов'язок доказування на обвинуваченого (ч. 2 ст. 22 КПК), а отже, і на його захисника. При несумлінному або некваліфікованому здійсненні адвокатом своїх обов'язків пе-ред підзахисним останній вправі відмовитися від нього і вима-гати повернення внесеної плати повністю або частково (зале-жно від обсягу і якості роботи, виконаної адвокатом), в тому числі і через суд в разі виникнення спору (ч. 3 ст, 12 Закону про адвокатуру). Але сам адвокат ні під яким приводом (нап-риклад, розбіжності з обвинуваченим у питаннях тактики, засобів здійснення захисту, визнання чи заперечення вини), крім випадків, коли є обставини, що виключають його участь в даній справі, не вправі прямо чи побічно спонукати підзахи-сного відмовитися від його допомоги. Така відмова, як і відмова під впливом рекомендацій слідчих органів, прокурора чи судді, не може розглядатись як добровільна.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб та інші, що не суперечать закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє.

Використовувати дані, одержані адвокатом у зв'язку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту клієнта. Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує [63; c.94].

Адвокат повинен захищати тільки законні інтереси підо-зрюваного, обвинуваченого, підсудного, тобто інтереси, які грунтуються на вимогах закону, або, принаймні, їм не супере-чать. Виходячи з презумпції невинності обвинуваченого (підо-зрюваного), захисник, залежно від обставин справи і зібраних у справі доказів, доводить невинність чи меншу винність підзахисного, наявність обставин, які виключають проваджен-ня у справі (ст. 6 КПК).

З метою захисту він має повною мірою використати правило, що будь-який сумнів у винності підоз-рюваного і обвинуваченого тлумачиться на їх користь.

При здійсненні захисту адвокат має обирати тільки такі засоби і способи захисту, які допускаються законом. Для виконання обов'язків по захисту законних інтересів обвинува-ченого закон наділяє захисника досить широким колом процесуальних прав. Вже з моменту допуску до участі у справі він, згідно з ч. 2 ст. 48 КПК, має право: мати з ним побачення наодинці без обмеження їх разів й тривалості; брати участь у допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також у інших слідчих діях, що виконуються з їх участю або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або самого захисника; ознайо-млюватися з усіма матеріалами справи і занотовувати з них необхідні відомості; брати участь у судовому розгляді; подава-ти докази; заявляти клопотання, відводи; подавати скарги на дії й рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, проку-рора, судді і суду [6].

Способи ведення захисту мають бути коректними, закон-ними. Тому адвокат не може вдаватися до перекручування фактів, завідомо невірних тверджень, схиляти свідків до дачі неправдивих показань як з своєї ініціативи, так і на прохання підзахисного, до подання сфальсифікованих документів. За-кон надає обвинуваченому (підозрюваному) цілком реальні процесуальні можливості і засоби захисту, які потребують правильного і вмілого використання. Адвокат вправі збирати відомості про факти, які можуть