Позиція захисника в кримінальній справі — це його позиція щодо обвинувачення. Вона починає формуватися піс-ля ознайомлення з матеріалами справи і бесіди з підзахисним і викладається у повному обсязі в захисній промові під час судових дебатів, де висновок захисника має бути цілком виз-наченим, однозначним, сприятливим для підзахисного.

Якщо обвинувачений визнає себе винним і докази підт-верджують це, то захисник, не заперечуючи винність клієнта, просить суд пом'якшити покарання, або обстоює наявність обставин, що виключають провадження в справі, наполягаючи на невинності обвинуваченого, якщо ж він у цьому перекона-ний він доводить суду, що його підзахисний себе самообмовлює. Коли ж обвинувачений не визнає себе винним, то в цьому разі захисник зв'язаний позицією клієнта. Він не може доводити судові, що його підзахисний є винним, оскільки в цій ситуації адвокат опиняється на невластивій захиснику обвинувальній позиції [82, c.247].

Беручи участь у справі, адвокат може сприяти слідчим органам і судові у встановленні лише тих обставин, що випра-вдують підзахисного, пом'якшують або виключають його кримінальну відповідальність. І в цих межах він сприяє виконан-ню завдань кримінального судочинства, а здійснюваний ним кримінальний захист є, за висловом А.Ф.Коні, «суспільним служінням». «Він повинен бути лише правозаступником... бути не слугою свого клієнта і не пособником йому в намаган-ні уникнути заслуженої кари правосуддя, але помічником і порадником людини, яка, за його щирим переконанням, не-винна зовсім або зовсім не так і не в тому винна, як і в чому обвинувачують» [56, c.17].

Варто зауважити, що адвокат не підмінює підозрюваного, обвинуваченого, пі-дсудного, а діє поряд з ними. Водночас він є самостійним учасником процесу, має свої процесуальні права і обов'язки і, як правило, не залежить від підзахисного у визначенні тактики захисту, своєї позиції у справі.

«Адвокати не повинні іденти-фікуватися з їх клієнтами і справами клієнтів у зв'язку з виконанням їх професійних обов'язків», — вказується в доку-менті ООН «Основні положення про роль адвокатів» [3].

Навіть якщо підзахисний визнає себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, адвокат вправі за наявністю для цього підстав відстоювати перед слідчим і судом його невин-ність чи меншу винність. Коли ж він заперечує свою вину, а адвокат переконаний у його винності, то колізія (розбіжність) позицій підзахисного і захисника в даному питанні недопус-тима. У цьому випадку адвокат не вправі діяти за своїм внут-рішнім переконанням, бо він фактично стане своєрідним об-винувачем і суддею, який вирішує питання про винність свого підзахисного. Така позиція адвоката, яка призведе або може призвести до погіршення процесуального стану підзахисного, не може бути висловлена. Адвокат повинен побудувати захист, визначити його засоби і способи, ґрунтуючись на показаннях підзахисного, який заперечує свою вину, і на оцінці інших доказів у справі.

«Адвокат завжди повинен бути лояльним до інтересів свого клієнта», — в «Основних поло-женнях про роль адвокатів» [3].

Закон про адвокатуру встановлює, що при здійсненні своїх професійних обов'язки адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення [10].

Деякі вчені та адвокати допускають можливість альтернати-вної позиції, яка полягає в тому, що захисник підтримує позицію підсудного, який заперечує свою вину у вчиненні злочину, ставлячи питання про його виправдання, але одночасно дає інше тлумачення обставин справи, яке виходить з можливого визнан-ня його винним, і висловлює міркування про міру покарання на той випадок, якщо суд не прийме пропозицію про виправдання [82, c.247].

Проте, на нашу думку, альтернативна позиція адвоката є неп-рийнятною, бо свідчить про його невпевненість у невинності підсудного, послаблює позицію захисту. Судові має бути висло-влений тільки один кінцевий висновок. Якщо встановлені факти дозволяють зробити не один, а кілька висновків, що випливають з них, необхідно зупинитися на тому, що є найбільш сприятли-вим для підзахисного. Однак при цьому адвокат повинен так побудувати свої доводи, щоб вони охоплювали всі можливі судження про винність, кваліфікацію злочину, наявність обста-вин, що пом'якшують відповідальність підсудного. На все, що має хоч найменше значення для захисту, повинно бути звернуто увагу суду.

Активність, наполегливість і принциповість повинен ви-являти адвокат протягом всього судового розгляду справи, де він користується разом з іншими учасниками процесу рівними правами по пред'явленню доказів, участі в їх дослідженні та заявленню клопотань. Після оголошення обви-нувального висновку чи іншого документа, який є предметом судового слідства (ст. 297 КПК), захисник має право вислови-ти свою думку з приводу їх здійснення, мотивуючи це тим, що йому важливо правильно, з точки зору захисту, виз-начити послідовність дослідження доказів — допитів свідків, потерпілих, підсудного, особливо у багатоепізодних справах. При проведенні експертизи він має право передати у письмо-вій формі суду (судді) запитання, які він бажає поставити експерту, а після оголошення висновків останнього може вдатися до усних запитань для роз'яснення і доповнення висновків (статті 310, 317 КПК). При огляді місця події та речових доказів захисник може привернути увагу суду до тих чи інших обставин, що мають значення для вирішення справи (статті 314, 315 КПК).

Законність - явище багатогранне. Її розглядають як принцип формування правової держави, як метод управління суспільством, як режим точного виконання закону. Законність трактують і як сукупність вимог, гарантій, що забезпечують порядок при здійсненні державою своїх функцій. Важливе значення належить