- коштів служби зайнятості, одержаних від надання платних послуг і частини прибутку підприємств, установ, організацій, що створюються державною службою зайнятості;

- інших надходжень.

Кошти державного фонду сприяння зайнятості використову-ються для фінансування:

- професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаш-туванню та виплати допомоги по безробіттю;

- надання безпроцентної позики безробітним для заняття під-приємницькою діяльністю;

- створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформа-ційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підпри-ємств служби зайнятості;

- організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства;

- утримання працівників служби та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості.

Для надання послуг, пов'язаних з профорієнтацією, підвищен-ням професійного рівня та підготовки до роботи громадян за новою професією, а також для сприяння працевлаштуванню гро-мадян у період тимчасового перебування за кордоном, на під-ставі ліцензій, що видаються у встановленому порядку, можуть створюватися комерційні бюро, агентства та інші організації за наявності в них сертифіката, виданого державною службою за-йнятості.

3. Поняття працевлаштування, його правові форми

У статті 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадян права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспіль-них потреб. Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, орга-нізації, селянського (фермерського) господарства, а також до іншого роботодавця.

У тих випадках, коли у громадян з тих чи інших причин вини-кають труднощі в реалізації своїх здібностей до суспільно корис-ної праці (відсутність професії, спеціальності, кваліфікації, понижена працездатність за станом здоров я, складності в підшуканні роботи відповідного роду чи з відповідними умовами, наявність певних особистих чи сімейних причин, що ускладнюють влашту-вання на роботу тощо) вони можуть звернутися за допомогою до спеціальних органів, на які покладено функції працевлаштування громадян. Таким органом є зазвичай державна служба зайнятості, а також недержавні організації, які діють на основі ліцензування.

Громадяни мають право на безплатне сприяння державної служ-би зайнятості у працевлаштуванні.

До державної служби зайнятості за сприянням у працевлашту-ванні можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають пра-цювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від на-вчання час.

Під працевлаштуванням розуміється система організаційних, економічних, правових заходів, спрямованих на забезпечення тру-дової зайнятості населення, включаючи надання допомоги грома-дянам в отриманні роботи за їх спеціальністю і кваліфікацією або направленні на виробниче навчання при відсутності у них необ-хідної підготовки.

Поняття працевлаштування вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні працевлаштування об'єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать чинному законодав-ству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, переве-дення чи переміщення працівників за умови їх вивільнення на ін-шу роботу.

У вузькому розумінні - це діяльність спеціальних державних органів або недержавних організацій на основі ліцензування щодо сприяння громадянам України у підшукуванні необхідної роботи та влаштуванні на неї, включаючи і процес професійної підготовки та перенавчання.

Поняття працевлаштування вужче, ніж поняття зайнятості, а саме, працевлаштування передує зайнятості і є його найважливі-шою гарантією. Але окремі види зайнятості не пов'язуються з тру-довою діяльністю, а отже, із працевлаштуванням. Наприклад, на-вчання, військова служба тощо.

За загальним правилом, працевлаштування передбачає три фор-ми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робо-чих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу.

Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактич-ному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості.

Третя - це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

При працевлаштуванні принцип добровільності вибору місця і роду роботи зберігається так само, як і при укладенні звичайного трудового договору. Особу, яка працевлаштується, неможливо зо-бов'язати укласти трудовий договір поза її волею. Але процес укладання таких угод має ту особливість, що підприємство, уста-нова, організація за загальним правилом не можуть відмовити працівникові у прийнятті його на роботу, якщо відповідним орга-ном видано направлення на неї.

Незайняті громадяни, які звертаються до державної служби за-йнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під час реєстрації кожна особа заповнює картку пер-сонального обліку громадянина, який шукає роботу.

Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від на-вчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підляга-ють обліку.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, визначений Положенням, за-твердженим Кабінетом Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання за умови пред'явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, докумен-та про освіту або документів, які їх замінюють. У разі відсутності у