Дозвіл на працевлаштування іноземців видається Державним центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, а за його дорученням - центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. З заявою про надання дозволу у державний центр зайнятості звертається роботодавець. До заяви додаються можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності, а також інші докумен-ти, передбачені законодавством.

Державний центр зайнятості приймає рішення про оформлення дозволу на працевлаштування упродовж ЗО днів після одержання заяви з доданням необхідних документів. Дозвіл оформлюється за умови, що в Україні (в даному регіоні) відсутні працівники, здатні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців.

Дозвіл на працевлаштування видається, зазвичай на термін до одного року. Строк дозволу може бути продовжений, якщо робо-тодавець звернувся з заявою до Державного центру зайнятості за місяць до закінчення терміну дії дозволу.

Проте термін безпосереднього перебування іноземців в Україні з метою працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви тривалістю не менше 6 місяців іноземцеві знову може бу-ти оформлений дозвіл на працевлаштування. .

Іноземні громадяни, які уклали на території України трудовий договір без відповідного дозволу, підлягають негайному видво-ренню органами внутрішніх справ. У разі використання праці іно-земців або осіб без громадянства без дозволу Державної служби зайнятості України з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Ці кошти спрямовуються до Держав-ного фонду сприяння зайнятості населення.

Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує відповідні гарантії і компен-сації. Так, законодавством передбачено: надання особливих гаран-тій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організа-цій і виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу; безплатне навчання безро-бітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах з виплатою стипендії; компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість, виплату допомоги по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю та інші допомо-ги; надання безпроцентної позики безробітним для заняття підпри-ємницькою діяльністю та ін.

4. Поняття безробітного і його правове становище

Перехід держави до ринкових відносин спричинив в економіці виникнення ринку праці, де робоча сила визнана специфічним то-варом. На ринку праці зазвичай відбувається конкуренція робочої сили, яку витримують ті, у кого вищий рівень кваліфікації, профе-сійної підготовки. Значна частина населення, особливо та, яка не має професійної підготовки взагалі, або володіє тими професіями і спеціальностями, що не користуються попитом на ринку праці, не може знайти собі роботу, що в свою чергу призводить до безро-біття. Безробіття - це наявність значної кількості населення, яке не знаходить застосування своєї праці. Як зазначалося раніше, основ-ною причиною безробіття в Україні стали негативні явища в еко-номіці, що призвели до різкого спаду у виробництві та пов'язаного з цим масового вивільнення «зайвих» працівників.

Правовий статус безробітного в нашій країні вперше був визна-чений Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року. Відповідно до ст. 2 цього Закону безробітними визна-ються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсут-ність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо-давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходя-щої роботи. Працездатним вважається вік від 16 до 55 років у жі-нок і від 16 до 60 років у чоловіків.

Підходящою роботою в цьому випадку вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою робо-тою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відпо-відної області за минулий квартал. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує по-передньої професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви більше одного року -робота, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру).

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професі-єю (спеціальністю) після закінчення періоду виплати допомоги по безробіттю підходящою може вважатися робота, що потребує змі-ни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадяни-на, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання. За рішенням місцевих Рад можуть встановлюватися й інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Рішення про надання громадянам статусу безробітного з одно-часним призначенням допомоги по безробіттю приймається дер-жавною службою зайнятості за особистими заявами цих громадян з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем про-живання як таких, що шукають роботу, в разі, якщо протягом семи днів з дня такої реєстрації громадянинові не було запропоновано службою зайнятості підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встанов-леного строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості крім письмової заяви про надання статусу безробітного також заяву про те, що