§ 3. Функції та компетенція господарського об'єднання

Функції та компетенція господарського об'єднання, за загальним правилом, визначаються в індивідуальному порядку тими нормативними актами, якими створюється об'єднання.
Господарському об'єднанню, як правило, притаманні такі функції:
- виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);
- вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема питань соціально-економічного розвитку;
- проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, зовнішньоекономічна діяльність тощо);
- виконання за необхідності планових функцій, якщо це передбачено статутом або установчим договором;
- координаційні;
- захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо. Існує також практика делегування Кабінетом Міністрів України окремим господарським об'єднанням функцій і повноважень центральних органів виконавчої влади. Зокрема, це здійснено Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" від 19 лютого 1993 р. Цим декретом державним корпораціям, створеним у будівництві та промисловості будівельних матеріалів, надано статус центральних органів виконавчої влади, тобто вони є вищестоящими органами щодо підприємств, які входять до об'єднання.
Делегування функцій і відповідних повноважень означає, що господарські об'єднання діють у відносинах з підприємствами, які до них входять, як вищестоящий орган. Це означає, що вони виконують такі функції і реалізують такі повноваження:
- приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств та організацій;
- затверджують статути цих суб'єктів або положення про них;
- контролюють додержання підприємствами статутів (положень);
- вживають заходів до керівників підприємств у разі порушення статутів (положень);
- здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна, закріпленого за підприємствами;
- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;
- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств, у статутні фонди яких передається майно, що є державною власністю, тощо.
Корпораціям як центральним органам державного управління заборонено безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємств, вищестоящими органами щодо яких вони є.

§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп

Специфічним видом господарських об'єднань є промислово-фінансові групи (ПФГ). Відповідно до п. 7 ст. З Закону України "Про підприємства в Україні" порядок створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулює спеціальне законодавство.
Чільне місце серед актів цього законодавства посідають Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р. та Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 781.
Згідно із зазначеним Законом промислово-фінансова група являє собою об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми відповідно до міждержавних договорів, а також виробництва кінцевої продукції.
Особливістю ПФГ є наявність у ній головного підприємства, тобто підприємства, створеного відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні і офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.
Крім головного підприємства, до складу ПФГ входять її учасники. Учасником ПФГ може бути підприємство, банк або інша наукова і проектна установа, організація, створена згідно із законодавством України, чи іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.
Учасники ПФГ, серед яких обов'язковою є наявність банківської установи, зберігають статус юридичної особи, тоді як ПФГ статусу юридичної особи не має. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ.
Ініціаторами створення ПФГ виступають підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності. Ініціатори на добровільних засадах проводять загальні збори, на яких вони:
- приймають протокольне рішення про намір створити ПФГ;
- приймають Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції ПФГ;
- розробляють та затверджують техніко-економічний проект обґрунтування створення ПФГ;
- розробляють проекти двосторонніх угод про поставки проміжної продукції ПФГ (або надання відповідних послуг);
- визначають уповноважену особу ініціаторів створення ПФГ.
Генеральна угода про сумісну діяльність підписується керівниками всіх ініціаторів створення ПФГ і засвідчується їхніми печатками. Генеральна угода включає: назву ПФГ; перелік затверджених у встановленому порядку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; визначення головного підприємства ПФГ; місцезнаходження головного підприємства ПФГ; кандидатуру президента ПФГ, його права та обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників ПФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ; термін дії угоди; взаємні зобов'язання учасників ПФГ; порядок прийняття рішень; порядок виходу зі складу ПФГ; інші умови діяльності ПФГ, які визнають необхідними ініціатори її створення.
Уповноважена особа подає Генеральну угоду та техніко-економічне обґрунтування створення ПФГ відповідному галузевому міністерству чи відомству, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольному комітету, які у двомісячний термін повинні скласти висновки стосовно поданих документів.
Для визначення можливості