з»ясувати зміст сучасних концепцій місцевого самоврядування та можливості його застосування для розробки концепції місцевого самоврядування в Україні;

визначити поняття і суть місцевого самоврядування;

дослідити проблеми правового регулювання місцевого самоврядування в Україні та перспективи його удосконалення;

вивчити правовий зміст принципів місцевого самоврядування;

виявити ознаки, притаманні місцевому самоврядуванню;

визначити і охарактеризувати гарантії функціонування місцевого самоврядування;

охарактеризувати фінансову базу місцевого самоврядування;

проаналзувати структуру органів місцевого самоврядування;

класифікувати суб»єкти місцевого самоврядування, визначити їх повноваження в системі місцевого самоврядування;

дослідити повноваження суб»єктів місцевого самоврядування та їх співвідношення з повноваженнями органів виконавчої влади на місцях.

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів: Розділ І. «Концептуальні основи місцевого самоврядування», Розділ ІІ. «Аналіз сутнісних характеристик місцевого самоврядування» Розділ ІІІ. «Структура і повноваження органів місцевого самоврядування», які логічно поділені на підрозділи, висновку, списку використаних джерел.

Методологічною основою роботи є праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з адміністративного права – Б.А. Андресюка, П.Д. Біленчука, В.В. Кравченка, М.В. Підмогильного, В.Борденюка, В. Головченка, О.Корпаня, Ю. Делія, В.С. Куйбіди та інших.

При написанні роботи використані такі методи як методи аналіз, синтез, порівняльний аналіз, історичний метод та інші.

Метод аналізу був використаний для розкриття суті місцевого самоврядування, його принципів, ознак та гарантій.

Історичний метод використовувався при вивченні історії розвитку місцевого самоврядування та історії розвитку його концепцій.

Метод синтезу використовувався при аналізі існуючих визначень місцевого самоврядування.

Метод порівняльного аналізу використовувся при порівнянні української доктрини місцевого самоврядування з концепціями місцевого самоврядування, що існують в світі, а також при виченні співвідношення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

Практичність магістерської роботи полягає в тому, що вона може бути використана при створенні Концепції місцевого самоврядування та створенні нормативно-правової бази регулювання місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи. Ця робота таож може бути використана для подальших наукових дослідженьі буде корисною для тих, хто цікавиться даною проблематикою.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

1.1.Історичний розвиток місцевого самоврядування

Розвиток місцевого самоврядування зумовлений історичним розвитком людства загалом. Класичною формою організації місцевого самоврядування можна вважати магдебурзьке право, що являло собою феодальне міське право, яка склалося у німецькому місті Магдебурзі, з згодом поширилося на багато інших міст Європи, стало символом феодального міського самоврядування.

Інтенсивне зростання міст і зародження міського права в Німеччині прийнято пов'язувати з наслідками походів у 10-11 ст. німецьких імператорів до Італії, де вони ознайомилися з містами, за зразком і звичаєм яких, зокрема, було засновано низку саксонських міст на ріках Заалі, Ельбі та Одері.

Проте вільні міські громади з цеховою організацією та правом на самоврядування і власну юрисдикцію у старих і новостворених містах загалом формуються лише наприкінці 12 ст.

З'являються міські суди, які спочатку розглядали ринкові спори, але згодом охопили своєю юрисдикцією все населення міста і витіснили з ужитку дворове право у містах. Так з практики міських судів виникло міське право. Реальному виникненню магдебурзького права передували певні умови: значне економічне зростання міст, становлення твердої соціально-економічної бази. Із виникненням даних умов відпала потреба у захисті та охороні місцевого населення феодалом. Це призвело до того, що місцеве населення почало активно відстоювати свої права в управління місцевими справами, що змусило феодалів надати певну автономність місцевим утворенням [60; с.22].

Міста з Магдебурзьким правом отримували самоврядування, податковий та судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі та звільнялися від феодальних повинностей. Магдебурзьке право встановлювало порядок обрання міської влади, її функції, основні норми цивільного та кримінального права, правила судочинства та оподаткування, визначало діяльність купецьких об'єднань, ремісничих цехів, порядок торгівлі тощо. Вищою апеляційною інстанцією для міст з Магдебурзьким правом тривалий час був суд Магдебурга.

В Україні магдебурзьке право поширилося у 14-15 ст. через Польщу та Угорщину. Відповідно до цього права всі міста України поділялися на три категорії. До першої категорії належали міста правобережної України, що отримали магдебурзьке право від литовських князів, польських та угорських королів. Раніше Магдебурзьке право було надано містам Закарпатської України, яка на той час входила до складу Угорщини. З 1329 Магдебурським правом користувалися Хуст, Вишкове, Тячів. Згодом дане право отримали Сянок (1339),. Львів (1356), Кам'янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), Кременець (1438), Житомир (1444), Київ (1494).

До другої категорії входили міста, які отримали Магдебурзьке право від їх власників. Так, князі Вишневецькі у 16 ст. дарували Магдебурзьке право містам Лохвиці, Лубнам, Пирятину, Прилукам.

До третьої категорії належали міста, яким Магдебурзьке право було надано грамотами гетьманів, після приєднання України до Московської держави. 1752 Магдебурзьке право було дароване гетьманом К. Розумовським Полтаві, 1758 - Новгороду-СІверському. До кінця 18 ст. Магдебурзьке право одержали майже всі міста Лівобережної України.

За рівнем самоврядування міста України поділялися на магістратські (привілейовані) та ратушні. Магістратське самоврядування відрізнялося від ратушного більшою самостійністю. Ратушу як орган міського самоврядування у кінці 18 ст. мали майже всі міста Лівобережної України.

На початку 19 ст. Магдебурзьке право в Україні практично припинило своє існування. Головними причинами цього були: втручання місцевих адміністрацій у справи міст з Магдебурзьким правом; невизначеність компетенції та дій посадових органів місцевого самоврядування, становий характер влади у містах; відсутність будь-якого контролю за діяльністю міської адміністрації; корупція та хабарництво серед посадових осіб [74; с.15-16].

Отже, виникнення Магдебурзького права як форми організації місцевого самоврядування була обумовлена певними соціально-економічними умовами і відбувалося як реакція відносно матеріально забезпечених міст на феодальний (загальнодержавний) тиск. Тобто місцеве самоврядування появляється як