Проблемами місцевого самоврядування активно займається і глава держави, про що свідчить прийняття таких Указів: «Про Координаційну раду з питань місцевого самоврядування» від 13.05.1997р.. «Про День місцевого самоврядування 25.11.2000р., «Про Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування»13.12.2000р. «Про Положення про Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування» від 25.01.2001р., «Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні» від 30.08.2001р., «Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування» від 28.10.2002р., «Про Національну раду з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку» від 26.04.2005р., «Про Національну раду з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і регіонального розвитку» від 26 квітня 2005 р.

На виконання Законів України та Указів Президента України Кабінетом Міністрів України були прийняті Постанова «Про затвердження Порядку надання та погашення безвідсоткових середньострокових позичок місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування» від 28.01.2005р, Розпорядження «Про утворення Міжвідомчої робочої групи з розроблення концептуальних засад удосконалення системи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою» від 13.05.2004р, Постанова «Про затвердження Порядку надання та погашення безвідсоткових середньострокових позичок місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування» від 24.03.2004р., Розпорядження «Про додаткові заходи щодо поліпшення взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування» від 31.03.2003р.

Здавалось би, при такому обширному правовому регулюванні, питання місцевого самоврядування мають бути належним чином вирішені, проте це не зовсім так. Деякі питання не врегульовані, окремі нормативно-правові акти містять дублювання і значні розбіжності. Крім того, наразі концепція місцевого самоврядування перебуває у стані розробки, і саме це спричиняє певну невідповідність таких актів [77, с.74].

Окрему увагу слід звернути на так звані експериментальні акти, яким визначену засади державно-правового експерименту щодо розвитку місцевого самоврядування на окремих територіях. Дані акти відзначаються певними особливостями: їх юридична сила поширюється не на всю територію України, а на окремі її частини, які визначені у даному законі, крім того дані акти обмежуються також дією у часі, тобто чинні в період здійснення експерименту. До таких нормативно-правових актів можна віднести: Закон України "Про державноправовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" від 5.04.2001р., Указ Президента України "Про заходи щодо підтримки українсько-шведського проекту розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені" від 27.06.1997 р., Указ Президента України "Про продовження реалізації українсько-шведського проекту розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені Київської області" від 29.06.1998 р. Даними нормативно-правовими актами закладено певний національний стандарт місцевого самоврядування, який, на думку законодавців, потребує детальної перевірки практикою реалізації даного акту. Метою експерименту, відповідно до ст. 4 Закону України "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" зокрема є вивчення на базі органів місцевого самоврядування Ірпинського регіону ефективності застосування в сучасних економічних умовах поряд з традиційними формами діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування інших форм, спрямованих на розвиток демократичних засад місцевого самоврядування [13].

Важливе значення у системі нормативно-правових актів України займають міжнародно-праві акти, які визначають міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування, які визначені міжнародною спільнотою. До основних актів можна віднести: Всесвітню декларацію місцевого самоврядування – акт Міжнародної спілки місцевих влад, проголошена для усіх націй "стандартом,
до якого слід прагнути, намагаючись досягти ефективнішого демократичного
процесу, поліпшуючи таким чином добробут свого населення"[2]; Європейську хартію місцевого самоврядування від 1985 р. - акт Ради Європи,
набула чинності 1.09.1988. Остання втілює у собі концентрований європейський досвід створення ефективної системи місцевого та регіонального управління як однієї з головних підвалин демократичного устрою держави [3]; Європейська декларація прав міст, прийнята постійною конференцією Місцевих та Регіональних Органів Влади Ради Європи, відповідно декларується забезпечення усім мешканцям міст рівних прав у сфері місцевого самоврядування [4].

Слід зауважити, що нормативно-правова база місцевого самоврядування в Україні далека від досконалості. Так не закріплена на законодавчому рівні концепція розвитку місцевого самоврядування, яка б визначила основні напрями політики держави у даній сфері й яка б стала основоположною для подальшої нормативно-правової бази розвитку місцевого самоврядування.

Ряд науковців, серед яких Орзіх М., вважають, що таким визначальними документами можуть слугувати Європейська хартія місцевого самоврядування від 1985 р, та Всесвітня декларація місцевого самоврядування від 1985 р. [72, с.64].

Вбачається, що дані документи фіксують тільки найбільш загальні принципи правової побудови місцевого самоврядування і майже не враховують національні особливості даного політико-правового явища, а тому слід зафіксувати дані особливості як основоположні принципи разом із загальновизнаними принципами місцевого самоврядування у спеціальному документі, Концепції розвитку місцевого самоврядування.

Ще однією особливістю правової бази