Принципи місцевого самоврядування у чинному законодавстві України зафіксовані на основі стандартів, вироблених зрілими демократіями. Проте, такі принципи є надто загальними і не можуть відображати специфіку конкретної нації.

Так, ст. 2 Європейської хартії місцевого самоврядування зазначає, що принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві кожної держави і у міру можливості в конституції.

Аналізуючи текст Хартії можна виявити закріплення наступних принципів місцевого самоврядування: закріплення принципу місцевого самоврядування в національному законодавстві і, у міру можливості, в конституції (ст. 2); здійснення місцевого самоврядування виборними радами або зборами, з підзвітними їм виконавчими органами (ст. 3); закріплення основних повноважень і функцій органів місцевого самоврядування в конституції або законі (ст. 4); зміна кордонів громад тільки після попереднього з'ясування їхньої думки (ст. 5); право органів місцевого самоврядування визначати свою структуру (ст. 6); незалежність представників (ст. 7); оплатність роботи в органах місцевого самоврядування (ст. 7); адміністративний нагляд за органами місцевого самоврядування лише згідно з процедурами та у випадках, передбачених конституцією або законом (ст. 8); право (в межах національної економічної політики) на свої власні фінансові ресурси, формування частини з них за рахунок власних податків і вільне розпорядження ними в межах своїх повноважень (ст. 9) [3].

Модельний закон про загальні принципи організації місцевого самоврядування прийнятий на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД визначає основні підходи до здійснення місцевого самоврядування, які можуть трактуватися саме як принципи місцевого самоврядування. Відповідно до ст.5 Модельного закону місцеве самоврядування в державі здійснюється виходячи з наступних основних положень: - місцеве самоврядування є невід'ємним елементом демократичного державного устрою, формою здійснення влади, орієнтованої на безпосереднє забезпечення життєдіяльності населення; - громадяни володіють гарантованим державою правом на самостійне вирішення місцевих справ (питань місцевого значення) через інститути місцевого самоврядування; - місцеве самоврядування здійснюється на всій території держави; - місцеве самоврядування здійснюється з урахуванням національних і історичних особливостей, а також інших місцевих умов; - місцеве самоврядування має власну компетенцію і фінансову самостійність; - муніципальні утворення вправі приймати до свого відення питання, не віднесені до повноважень органів державної влади, не виключені з їхнього ведення і не віднесені до ведення інших муніципальних утворень; - місцеве самоврядування самостійне в межах власної компетенції; - повноваження місцевого самоврядування повинні відповідати його фінансовому й іншому матеріальному забезпеченню; - держава здійснює підтримку слабких у фінансовому відношенні муніципальних утворень; - на державному рівні законодавчо встановлюються обмеження здійснення місцевого самоврядування, але органи державної влади не вправі втручатися в діяльність місцевого самоврядування, якщо вона здійснюється відповідно до законодавства; - органи державної влади здійснюють контроль за законністю в діяльності місцевого самоврядування, мають право державного примуса аж до припинення діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, що порушують закони [6].

Хоча вказані норми містять у значній мірі надто загально сформульовані положення і є дещо декларативними, вони відповідають суті місцевого самоврядування і спрямовані на формування концепції місцевого самоврядування, є допоміжними для національного законотворця.

Більшість нормативних приницпів функціонування місцевого самоврядування в Україні закріплена ст.4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” , яка так і називається „Основні принципи місцевого самоврядування”. Відповідно до вказаної статті, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на таких принципах: законність; народовладдя; поєднання місцевих і державних інтересів; колегіальність; гласність; виборність; правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державна підтримка та гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування. Перелічені принципи слід конкретизувати.

Принцип законності означає, що органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України, тобто реалізація прав та повноважень місцевого самоврядування має здійснюватися лише відповідно до чинного законодавства. Даний принцип визначений також у ч. 2 ст. 19 Конституції України [1].

Принцип оптимального співвідношення державних та громадських засад у місцевому самоврядуванні є оціночним і, одночасно, одним з найважливіших принципів місцевого самоврядування. Слід зауважити, що навколо даної проблеми, тобто проблеми належності місцевого самоврядування до державного механізму чи до громадянського суспільства, точаться дискусії між представниками громадівської теорії місцевого самоврядування та державницької теорії. У даній дискусії представники вищеназваних теорій намагаються дати відповідь на питання про те, яка правова природа місцевого самоврядування, яка роль держави та громадянського суспільства у його створенні та функціонування, і, врешті-решти, визначити найбільш оптимальну модель співвідношення державних та громадських засад у місцевому самоврядуванні [39, с.16].

Вбачається, що станом на сьогоднішній день українським законодавцем сприйнято громадівську концепцію місцевого самоврядування з елементами змішаної громадівсько- державницької теорії. Це гарантує з одного боку демократичність управління і самоврядування на місцях, а з іншого, не порушує єдність державницької політики.

Проаналізувавши принцип поєднання державних та
громадських інтересів місцевого самоврядування можна зробити висновок, що
місцевому самоврядуванню притаманні як ознаки держаних інституцій так і
ознаки інститутів громадського суспільства. Можна цілком погодитися з
думкою В.Борденюка, що місцеве самоврядування є не тільки елементом
громадянського суспільства, а й складовою частиною механізму