Структурно (організаційно) місцеве са-моврядування — це: організація держа-вної влади «на місцях», яка передбачає самостійне вирішення питань місцевого значення населенням відповідної ад-міністративно-територіальної одиниці безпосередньо або через обрані ним і не-рідко формально виокремлені органи і посадові особи; система органів, які здійснюють функції, віднесені до місце-вого самоврядування, а також форми прямого волевиявлення громадян шодо здійснення цих функцій [39, .48].

З наведених визначень місцевою само-врядування випливають його функціональні і структурно-організаційпі харак-теристики. Однак янише місцевого само-врядування можна розглядати і в інших аспектах, що дозволяє скласти більш по-вне уявлення про його сутність.

Гарантії місцевого самоврядування

Україна, як про це вже зазначалося, не лише визнає, а й гарантує місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України [1]) Під гарантіями місцевого самоврядування слід розуміти комплекс заходів, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами та органами місцевого самоврядування, а також захист права на місцеве самоврядування [33, с.27].

В.Ф. Погорілко, Ф.О. Фризький розглядають певну систему гарантій місцевого самоврядування, серед яких можна виділити:

загальні, які обумовлені особливостями соціально-політичного ладу, ступенем розвитку економіки, духовної сфери;

конституційні, які визначаються у Конституції і присвячені безпосередньо принципам організації місцевого самоврядування;

організаційно-правові, які забезпечують організаційну та правову автономію територіальних громад та органів місцевого самоврядування. Наведену вище типологію гарантій місцевого самоврядування можна було б продовжити [43, с.120]'.

Проте сьогодні найбільш актуальною є проблема забезпечення передусім правової, організаційної та матеріально-фінансової автономії місцевого самоврядування. Справа в тому, що з трьох вищезгаданих принципів місцевого самоврядування найбільш гарантованими є перші два, хоч і тут є певні проблеми.

Так, права місцевого самоврядування, визначені в Конституції України, захищаються в судовому порядку. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняється у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст.ст.144, 145 Конституції України [1] ).

У Законі також зазначається, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 [13]), що органи виконавчої влади, їхні посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 вищеназваного Закону).

В цих положеннях Закону та Конституції відтворені положення Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до яких органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень і дотримання закріплених Конституцією принципів місцевого самоврядування (ст. 11), а також що будь-який адміністративний нагляд за діяльністю органів місцевого самоврядування має бути призначений лише для контролю за дотриманням законності та конституційних принципів (ст. 8) [3]

Важливою гарантією місцевого самоврядування є встановлена Законом обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень, для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Закон також встановлює, що зазначені вище юридичні та фізичні особи несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у разі невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень (ст. 73) [13].

З проведенням адміністративної реформи і введенням в дію Кодексу Адміністративного судочинства України, оскарження ршеннь, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування провдиться в спеціально створених адміністративних судах [8].

Ще однією гарантією місцевого самоврядування є те, що його первинні суб'єкти — громади — не можуть бути примусово об'єднані або скасовані у зв'язку з удосконаленням державою первинної ланки адміністративно-територіального устрою. Щодо органів та посадових осіб місцевого самоврядування, то їх повноваження також не можуть бути достроково припинені державними органами. У разі якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції чи законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення їх рішень у відповідність законам, або ж сесія цієї ради не проводиться без поважних причин у встановлені законом строки чи рада не вирішує питань, віднесених до її відання, Верховна Рада України може призначити лише позачергові вибори до цієї ради. Законом встановлено, що питання про призначення таких позачергових виборів порушується відповідно сільським, селищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, проте і в цьому випадку відповідна рада продовжує діяти до обрання нового складу цієї ради [13].

Гарантією місцевого самоврядування є також закріплене у статті 72 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. [1] положення про те, що місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Відіграватимуть важливу роль також закони про місцеві референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальних громад, про