Сучане трактування територіальної громади як населення в межах певної території слід виводити з визначення Проектом Закону «Про територіальний устрій України» адміністративно-територіальної одиниці – як цілісної одиниця території держави у встановлених відповідно до закону межах, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальною основою для організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вбачається, що таке визначення відображає таку ознаку гомади як територіальність – знаходження на певній території [21].

Підсумовуючи наведений аналіз різних підходів, можна визначити такі основні ознаки територіальної громади, що закріплені в законодавстві України: територіальна — спільне проживання осіб (жителів), які входять у громаду на певній території; інтегративна — територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави. Можливе включення до територіальної громади біженців і переміщених осіб (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" [13]); інтелектуальна — в основі конституювання територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектра системних індивідуально-територіальних зв'язків (основний об'єкт діяльності територіальної громади — питання місцевого значення — ч. 1 ст. 140 Конституції України [1]); майнова — територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності (їй належать рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошті, земля, природні ресурси, що перебувають у власності відповідних територіальних громад — ч. 1 ст. 142 Конституції У країни [1]); — фіскальна — члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст.15 Закону України "Про систему оподаткування" [17]).

Всі інші, окрім територіальної громади, елементи місцевого самоврядування є похідними і вторинним, тобто утворюються як наслідок волевиявлення територіальної громади. До них відносяться: сільська, селищна, міська рада, сільський, селищний, міський голова, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення

Вторинні (похідні) органи місцевого самоврядування поділяються загалом на дві групи: представницькі органи місцевого самоврядування – тобто ті, що обираються територіальною громадою і ті, що територіальною громадою не обираються [44, с.45].

П.3 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Для того, щоб прийняття рішень було більш демократичним, основоположні рішення мають приймати органи місцевого самоврядування, що обираються.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, та законами. Вони обираються територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста. Останній обирається відповідною територіальною громадою, і здійснює свої повноваження на постійній основі. При цьому сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Його кількісний склад визначається відповідною радою. Як уже було зазначено, очолює виконавчий комітет голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Слід зазначити, що у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Голова районної, обласної, районної у місті ради, на відміну від сільльского, селищного, міського голови, обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням. Він працює у раді на постійній основі. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою [13].

Проблемним залишається питання про визначення правового статусу, створення та функціонування районних рад у містах. У ч.2 ст. 5 вищеназваного Закону зазначено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Необхідність утвердження повноцінного місцевого самоврядування у містах з районним поділом об'єктивно зумовлена становленням та розвитком самоврядних засад у їх районах. Це передбачає існування на рівні районів відносно автономних територіальних громад та обраних ними органів самоврядування, наділених відповідними повноваженнями і матеріальними та фінансовими ресурсами. Однак Конституція і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", не дали однозначної відповіді на питання про організацію у них влади на рівні районів [13].

Йдеться, зокрема, про внутрішню