Як видно з вищенаведеного, вирішення всіх основних питань місцевого житття покладено на місцеву раду. Тому, для забезпечення ефективної роботи місцевої ради Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу. Згідно ст.2 вказаного закону Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки [19].

Депутат місцевої ради зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. Останній є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Він наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.

В Україні мала місце спроба запровадити недоторканість депутатів місцевих рад нарівні з депутатами Верховної Ради України. Проте, це положення наразі є скасованим, що видається безперечним позитивом.

Повноваження сільського, селищного, міського голови встановлюються п.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За своєю природою частина цих повноважень може здійснюватися ним одноособово, тобто самостійно, інша частина – лише у взаємодії з відповідною радою.

Сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду секретаря ради а також про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради [13].

Щодо самостійних повноважень, то сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних, позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань.

При цьому сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. При здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Важливим моментом є те, що сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. Проте, на вимогу не менше половини депутатів відповідної ради останній зобов’язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Породжує певні проблеми застосування п.1 ч.3 ст. 42 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" [13], яка передбачає, що голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Адже, голова виступає як найвища посадова особа, яка обирається населенням певної території для реалізації їх інтересів, а дана норма покладає на нього певні повноваження органів виконавчої влади, які не властиві йому за його правовою природою.

Прийняття Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" [20] також породило колізії, пов'язані з визначенням статусу міського голови. Законом зокрема передбачена можливість перебування на цій посаді особи, яка одночасно є головою Київської міждержавної адміністрації. Однак відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах [13]. Оскільки згідно з цим законом його положення є основою для розробки та прийняття закону про м. Київ, статус Київського міського голови має бути зафіксований з урахуванням Закону "Про місцеве самоврядування в Україні". Тим більше, що п.1 ст. 24 даного Закону містить категоричну вимогу - інші закони про місцеве самоврядування не повинні суперечити його положенням. Проте саме така суперечність простежується у випадку зі статусом Київського міського голови [13].

Щодо виконання покладених на нього функцій виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті, слід зазначити таке. По-перше, як уже було зазначено, у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

Загалом повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад можна розділити на