Уряд Цанкова ринувся створити собі опору в народі, проголошуючи політику «соціального світу». Підвищувалося звання військовим і чиновникам, давалися податкові пільги ремісникам, був прийнятий закон про страхування робочих, хоча практичні результати цієї політики були невеликі, тому що уряд не мав у своєму розпорядженні матеріальні ресурси для проведення наміченої програми.

В остаточному підсумку уряд Цанкова став непопулярним, і він змушений був піти у відставку. Новий уряд «Демократичної змови» очолив Андрій Ляпчев, що мав давні зв'язки з діловими і політичними колами країн Заходу. Він проголосив програму відновлення спокою в країні, дотримання демократичних свобод, була дозволена діяльність суспільно-політичних організацій.

Проте в 1929 р. країну уразив економічну кризу, що продовжувався до 1934 р. У особо тяжкім положенні виявилися головні галузі промисловості - текстильна, харчова, тютюнова, угледобувна. Промислова криза переплелася з аграрною. Наступило різке падіння болгарського експорту, особливо сільськогосподарських продуктів. Число безробітних у 1932 р. склало біля 200 тис.

Відбулися зміни в розставлянні політичних сил. На виборах у Народні збори в червні

1931 р. перемогу над «Демократичною змовою» одержала буржуазна опозиція, об’єднана в Народний блок. Уряди Народного блока в 1931 - 1934 р. провели дві політичні амністії, але не здійснили обіцяної напередодні виборів демократизації країни.

У фашистському таборі так само відбулися зміни. З «Демократичної змови» виділилася група А. Цанкова, що створив свою партію - «Народно-соціалістичне прямування» (НСД), одну із самих масових реакційних політичних організацій у Болгарії. Конкурентом Цанкову виступала невеличка організація «Ланка», пов'язана з Військовою лігою. У травні 1934 р., коли виникнула урядова криза, викликаний розбіжностями між партіями Народного блока, фашистські угруповання приступили до дій. Цанков, що планував похід на Софію на подобі «походу» Муссоліні на Рим, випередила група «Ланка». Спираючись на Військову лігу, вона 19 травня 1934 р. учинила державний переворот. Новий військово-фашистський уряд очолив лідер «Ланки» - полковник Кимон Георгієв, один з учасників перевороту 1923 р. Була скасована дія тирновської Конституції, розпущені Народні збори, заборонені всі політичні партії і профспілки. Організатори перевороту оголосили про своє прагнення створити надкласову диктатуру і досягти «єдності нації» шляхом «знищення класів і класової боротьби».

Соціально-економічна політика нового кабінету була орієнтована на зберігання інтересів

значного капіталу. Для порятунку значних банків від банкрутств був створений банк «Болгарський кредит», хоча дрібні банки лишили на сваволю долі. Для поповнення державної скарбниці була введена державна монополія на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти. Цим акціям противилася торгова буржуазія, чиї інтереси були пов'язані з Німеччиною. Невдоволення викликали нормалізація відношень із Югославією і початок зближення з Англією і Францією. Уряд Георгієва ринувся включити Болгарію в Балканський Антанту. У 1934 р. були встановлені дипломатичні відносини зі СРСР.

Нове керівництво ринулося обмежити вплив царя Бориса III на рішення державних справ, що призвело його до конфлікту з монархом. Віроломний і властолюбний цар зумів викликати розкол у Військовій лізі і, спираючись на підтримку монархічно настроєного офіцерства і НСД, домігся в січні 1935 р. падіння уряду К. Георгієва. Наприкінці 1935 р. царюю Борисові III удалося зосередити всю повноту влади у своїх руках. Це означало твердження монархо-фашистської диктатури. Всі політичні партії й організації були заборонені, новий режим, що видавав себе за надпартійний, спирався на армію і державний апарат, але не мав масової соціальної бази.

В другій половині 30-х рр. продовжувалася жорстока боротьба між значними угрупованнями буржуазії, що орієнтувались на

західноєвропейський і німецький капітали. Монархо-фашистська диктатура лавірувала між ними, все більше схиляючись до співробітництва з гітлерівської Німеччиною.