Наявність у неї таких засобів впливу, якими ніяка інша суспільна влада не володіє (армія, поліція і т.д.)

Самостійність і незалежність державної влади від всякої іншої влади внутрі країни і зовні її виражається в її винятковому, монопольному праві вільно вирішувати всі свої справи.

Нерозривний зв’язок держави і права. Без права держава існувати не може. Право юридично оформляє державу і державну владу і тим самим робить її легітимними, тобто законними. Держава здійснює свої функції в правових формах. Право вводить функціонування держави і державної влади в рамках законності, підкоряє їх конкретному правовому режиму. При такій підлеглості держави праву і формується демократична правова держава.

Держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як власника основних засобів і знарядь виробництва; визначає основні напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;

Держава має спеціальний апарат управління, який забезпечує виконання державних функцій;

Держава має розгалужену систему юридичних органів, що дозволяє використовувати різні методи переконання і примусу;

Держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і контрольних функцій, це єдина повновладна організація у масштабі всієї країни.[7]

Держава відноситься до владно-політичних організацій і виступає як головна сила в руках політичних сил, які тримають владу в своїх руках, як головний виразник їх волі і інтересів.

У найбільш концентрованому вигляді ознаки державної влади виявляються через суверенність:

Верховенство – державна влада є вищою владою в суспільстві;

Повнота (неподільність) – державна влада належить до народу, який є її єдиним джерелом;

Самостійність – державна влада не залежить від волі будь-яких інших організацій, окремих осіб чи інших суспільств.

Ознаки, які відрізняють державну владу від первісного соціально однорідного суспільства:

У первісному суспільстві первісна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціально неоднорідному – інтереси насамперед керівного (панівного) класу, його частини або іншої соціальної групи;

У первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом, професійно від інших членів суспільства; у соціально неоднорідному (зокрема, класовому) суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, “загони”;

У первісному суспільстві населення не оподатковується; а у соціально неоднорідному (зокрема класовому) суспільстві для утримання державної влади встановлюються податки;

У первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціально неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади;

У первісному суспільстві влада поширюється на всіх членів роду, племені, на якій території вони б не перебували; а в державі влада поширюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території;

У державі складається система особливих загальнообов’язкових правил поведінки – юридичних норм, яких не знало первісне суспільство. Поняття про такі норми стало позначатися з певних причин словом (терміном) “право”.

Але не зважаючи на те, що держава є формою організації інтересів усіх членів суспільства, вона не об’єднує їх абсолютно в усіх сферах, аспектах їхнього життя. Поряд із загальносуспільним інтересом існують інтереси особливі та індивідуальні, які відображаються, забезпечуються і охороняються відповідними соціальними об’єднаннями чи особисто індивідом. Держава не повинна сама втручатися у сферу цих інтересів, але обов’язком її є забезпечувати їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з боку інших суб’єктів. Незалежність різних соціальних організацій та індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх “самостійного” життя – важлива ознака цивілізованості держави і суспільства.

Отже, ми розглянули основні ознаки держави, що дає нам можливість більш глибоко зрозуміти суть самої держави та поняття держави у громадянському соціальному правовому суспільстві.

Висновки

Як висновок потрібно сказати, що на державу і її сутність поряд з загальносоціальним і класовим началами нерідко створюють сильний вплив національні і навіть націоналістичні фактори. Іноді державна влада попадає в руки вузької групи людей чи окремої особи, виражає їх інтереси, але така влада, як правило приховує свої інтереси, видає їх за загальносоціальні і загальнонаціональні.

Сутність держави – смисл, головне, глибинне в ній, що визначає її зміст, призначення і функціонування. Таким головним, основоположним в державі є влада, її приналежність, призначення і функціонування в суспільстві. Іншими словами питання про сутність держави – це питання про те, кому належить державна влада, хто її здійснює і в чиїх інтересах. Ось чому дана тема, як ми вище зазначали, є гостродискусійною.

В даній кусовій роботі ми намагались якнайповніше і разом з тим в простій зрозумілій формі пояснити таке складне поняття держави. Було зачіплено і історичне походження держави, і політичний аспект виникнення держави, і економічну та матеріальну сторону зародження державності. В першому питанні ми занурились у період первіснообщинного ладу, де і знайшли ті витоки і корені сучасної розвиненої державності, коротко пройшлись по основних періодах розвитку первісного суспільства і державної влади. Наступне питання курсової роботи розкриває перед нами історичні передумови та причини виникнення держав. І накінець, ми спобували оглянути основні ознаки держави, пояснити їх і вивести з них своє трактування державності як організації політичної влади.

Таким чином, держава виконує життєвонеобхідні для суспільства функції, забезпечує його єдинство і цілісність, керує найважливішими суспільними справами. В той же час держава покликана всесторонньо гарантувати права і свободи громадян, підтримувати надійний і гуманний правопорядок в суспільстві.

Народжена суспільством, його протиріччями, держава сама стає суперечливою, суперечливими стають її діяльність і соціальна роль.

Список використаної літератури

1. Теория права: Підручник/ С.С.Алексєєв - видавництво БЕК, Харьков, 1994.

2. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.

3. Теория государства и права: