25 серпня 1939 р. у Гданськ прибув німецький лінкор «Шлезвіг Гольштейн», капітан якого мав наказ фюрера 1 вересня 1939 р. о 4 год. 45 хв. зробити перший гар-матний залп по польських укріпленнях на півострові Вестерплатте.

Намагаючись виправдати свої агресивні дії перед світовою громадськістю та власним народом, гітлерівці здійснили підступну провокацію, яка послужила приводом до початку другої світової війни.

Увечері ЗІ серпня група озброєних есесівців, переодягнених у польську форму, увірвалася в приміщення радіостанції прикордонного міста Глейвіц і захопила її. Кілька разів вистріливши перед мікрофоном, гітлерівці зачитали польською мовою текст, що закликав до війни з Німеччиною. Незабаром усі радіостанції Німеччини передали в ефір екстрене повідомлення про напад польської армії на німецьку територію. Подібні провокації були здійснені за наказом гітлерівського командування і на інших ділянках німецько-польського кордону. Напад у Глейвіці був використа-ний як привід для нападу на Польщу.

І вересня 1939 р. о 4 год. 45 хв. гітлерівська авіація нанесла бомбові удари по головних комунікаціях, аеродромах, промислових і воєнних об'єктах, економічних та адміністративних центрах країни. Сухопутні війська вермахту, що вдерлися в Польщу з території Силезії (група армій «Центр» під командуванням генерал-полковника Г.Рундштедта), Померанії і Східної Пруссії (група армій «Північ» під командуванням генарал-полковника Ф.Бока), отримали наказ наступати на Варшаву. Німецький лінкор «Шлезвіг-Гольдштейн» відкрив ураганний вогонь по півострову Вестерплатте.

На початок війни польська армія нараховувала 24 піхотних дивізії та 12 бригад чисельністю 1 млн. чол., 4,3 тис. гармат, 220 легких танків і 650 танкеток. Авіація мала 824 літаки, з яких лише половина могла бути використана в бойових діях. Польська військова техніка за якістю і кількістю значно поступа-лася німецькій. Верховне командування не змогло забезпечити швидкого проведення загальної мобілізації та досягнути стратегічно вдалого розгортання польських армій, які б спроможні були протистояти натиску вермахту.

Німецько-фашистські війська, маючи значну перевагу у живій силі й техніці, прорвали польську оборону і стрімко просувалися в глиб Польщі. За 4 дні німці пройшли 100 км. Більшість польських літаків була знищена вже в перший день війни. Внаслідок жорстоких бомбардувань польський тил було дезорга-нізовано, важливі залізниці зруйновано. Армія не могла утримати натиск противника. Протягом тижня були окуповані Північно-Силезький промисло-вий район, Краків, Кельци і Лодзь. 11 вересня німецькі танки і моточастини вийшли до передмість Варшави. Армії Південної групи військ продовжували наступ на Перемишль і Львів.

16 вересня німці окупували Білосток, Бєльськ, Брест-Литовськ, Перемишль, Самбір, підступили до Львова. Розгром польської армії завершувався. Хоча в деяких районах країни війська при підтримці населення героїчно і мужньо чинили опір агресору: 9 вересня польська армія «Познань» розгромила німецькі війська у битві над Бзурою, створивши загрозу тиловим комунікаціям ворога; до 30 вересня трималася фортеця Модлін; до 2 жовтня боровся гарнізон на півострові Хель.

Москва дала наказ своїм військам перейти кордон згідно з секретною німецько-радянською домовленістю від 23 серпня. Офіційно СРСР виправдо-вував свою агресію необхідністю «прийти на допомогу українцям і білорусам».

17 вересня 1939 р. Червона армія отримала наказ перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно населення Західної України. Радянські війська вторглися на територію Польської держави і окупували західноукраїнські землі. Німецькі війська, які просунулися до лінії Сокаль-Львів-Стрій, змушені були відступити за демаркаційну лінію, передбачену угодою між Гітлером і Сталіним. Президент Польщі Мосціцький і його уряд втекли до Румунії, де вони були інтерновані. 19 вересня було опубліковано радянсько-німецьке комюніке в якому зазначалося, що перед радянськими і німецькими військами поставлені завдання «відновити мир і порядок», порушені внаслідок розпаду польське держави.

22 вересня Червона армія вступила до Львова, 27 вересня капітулювала Варшава. Наступного дня Ріббентроп підписав у Москві договір про дружбу і протокол, який остаточно визначав кордон між Німеччиною й СРСР по так званій лінії Керзона. СРСР отримав 200 тис. кв. км території з 12-мільйонниі населенням. Німеччина приєднала польські північні і північно-західні районі загальною площею приблизно 90 тис. кв. км, де проживало 10 млн. чол.; них лише 2% становили німці.

Декретом від 12 жовтня 1939 р. Гітлер створив на окупованих польських територіях генерал-губернаторство, цивільний уряд якого безпосередньо підлягав фюреру. Майже 20% його території становили українські етнічні землі, на яких проживало більше 500 тис. українців.

12. Створення Антигітлерівської коаліції.

Після підписання у Берліні Троїстого пакту Англія і США у жовтні 1940 р. підписали договір про спільні дії на Тихому океані. Після нападу на Радянський Союз співвідношення політичних сил на світовій арені змінилося не на користь Німеччини. 22 червня 1941 р. прем'єр-міністр Англії У.Черчілль заявив по радіо, що Англія надасть Росії економічну і технічну допомогу, а 24 червня з аналогічною заявою виступив президент США Ф. Рузвельт. 12 липня 1941 р. і Москві була підписана угода між урядами СРСР і Англії про спільні дії війні проти Німеччини.

Оскільки найбільш ефективним засобом спільної боротьби проти фашистської Німеччини стало б відкриття другого фронту на Заході, то радянський уряд уже 18 липня поставив це питання перед Черчіллем. Та англійський прем'єр-міністр запропонував лише воєнні поставки